Верховна Рада повернулась до роботи і одразу з’явилися нові законодавчі ініціативи. Одна із них стосується водіїв – у законопроекті №9030 запропоновано посилити відповідальність у разі вчинення ДТП, в наслідок якої є постраждалі з тяжкими тілесними ушкодженнями, або хтось загинув.

Зараз за заподіяння такої шкоди передбачено позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, а нардепи пропонують змінити цей діапазон на 5-8 років. Також, замість позбавлення права керувати транспортними засобами на термін до трьох років, у з/п №9030 пропонують позбавляти водійських прав назавжди. Ще один запропонований елемент покарання — конфіскація майна винного.

Може змінитись й частина третя статті 286 Кримінального кодексу: у разі загибелі в ДТП кількох осіб, діюче позбавлення волі від 5-ти до 8-ми років пропонується замінити мірою «від 8-ми до 10-ти років», як і в попередньому випадку із довічним позбавленням «прав» та конфіскацією майна.

Пригадавши кілька нещодавніх гучних ДТП, кожна з яких забрала немало життів в одну мить, можна припустити: якби водії тих «маршруток», вантажівки чи позашляховиків проявили більш свідомий підхід до керування ТЗ, режиму праці, технічного стану транспорту, то й такої кількості жертв могло б і не бути.

Та на практиці, якщо описаний документ стане законом, все може обернутись не тим боком. Посилення відповідальності, наприклад, за керування в нетверезому стані не зменшило кількості порушників по 130-й статті КУпАП. Тобто, просто «закрутити гайки міцніше» — недостатньо ефективний метод.

Не враховано у проекті №9030 і такий вид «бізнесу», як «автопідстава»: якщо автомобілістові, окрім позбавлення волі, загрожуватиме ще й конфіскація майна, шахраї матимуть більше можливостей для тиску на водія, якого «підставили» у ситуації із нібито наїздом на пішохода.

Як правило, чим більше потенційне покарання – тим більші корупційні ризики в органах, від яких залежатиме міра відповідальності. Цей момент теж не висвітлено у супровідних документах до законопроекту.

Вкотре спостерігається бажання односторонньої зміни правил, лише для водіїв. Адже від пішоходів, велосипедистів та інших учасників дорожнього руху залежить рівно стільки ж, як і від водія «механічного транспортного засобу». Якщо, скажімо, велосипедист, проігнорувавши ПДР, вирішив не перевести велосипед у руках по переходу, а проїхати верхи, то в разі інциденту відповідатиме саме водій, — якщо йому не вдасться довести порушення Правил велосипедистом за допомогою свідків, записів з відеокамер та старань адвоката.

Щодо конфіскації майна у винуватців ДТП: така норма лише збільшить сумарну кількість негативних наслідків пригоди. Адже конфісковане майно не буде використане для покриття збитків постраждалим чи сім’ям загиблих, а засуджений та його сім’я можуть бути позбавлені житла, засобів ведення бізнесу, іншої власності. Це надто високий ризик, враховуючи стан дорожньої інфраструктури, безвідповідальну поведінку пішоходів та велосипедистів, яку можна спостерігати доволі часто, та «шаблонне правосуддя», в якому присутня неписана «презумпція винуватості» водія.

Вкотре нагадаємо, що підвищення дорожньої безпеки – справа необхідна, та вона не може складатись виключно із рішень, які ставлять у все більш жорсткі рамки тільки водіїв. Підвищувати дорожню безпеку варто комплексними рішеннями, які торкатимуться абсолютно усього, що має відношення до організації дорожнього руху, його учасників та правового забезпечення у цій галузі.

Джерело: auto.ria.com