Що означає обстріл Новолуганського?

Обстріл з градів Новолуганського — це перша ластівка відновлення повномасштабних бойових дій на Донбасі. При цьому, варто розуміти, що сил для довготривалої війни у Путіна нема, але їх нема і у нас. Тому все те, що відбувається зараз — це початок коротко- або середньострокової операції для підняття градусу напруги і деморалізації українців, як мирного населення так і армії. Головне внутрішньоукраїнське завдання росіян — почати говорити, що влада кинула свій народ і армію. Паралельно будуть влаштовуватися “флешмоби Саакашвілі”, будуть вигадуватися нові колони автомайданівців, будуть спроби захоплення театрів і т.д. В телевізорі має бути дві картинки: обстріли з якими влада не може впоратися і імітація революції в Києві.

Чи готовий Путін іти у повномасштабний наступ?

Говорити про захоплення Маріуполя, як мінімум рано. Навряд чи зараз росіяни готові настільки повномасштабно почати війну. Але спробувати захопити, до прикладу, Авдіївку вони можуть. Їхня задача на фронті не вихід на кордони Донецької чи Луганської областей. Їхнє завдання змусити українців почати думати про мир за будь-яку ціну. Але ще раз треба повторитися — сил для цього у них не так багато, якщо, звичайно, не застосовувати в повній мірі регулярну армію.

Наскільки Путіну потрібен Мінськ-3?

Мінськ-3, на сьогодні це лише міф. Путіну він особливо не потрібен. Для нього більш важливо підняти градус для того, щоб стати повноправним переговорником із Заходом. Авантюра в Сирії фактично нічого не дала Путіну. І вона не продається виборцю в Росії. Зараз всі зусилля Кремля будуть направлені на те, щоб змусити світ по-іншому подивитися на українську карту. Саме тому ми можемо говорити, що переговори Волкер-Сурков не мають жодної середньострокової перспективи, а прихід миротворців заблоковано.

Що може бути прийнятним рішенням для росіян? Або переворот в Києві, або оголошення дострокових виборів. Розуміючи на скільки це малоперспективно, Кремль буде педалювати одну тему: за стіл переговорів має сісти Захарченко і Пасічник, а їхніми візаві мають бути офіційні представники Києва і міжнародні посередники. Паралельно в Києві маса експертів почне говорити, що нам потрібно відмовитися від Донбасу і обгородитися колючим дротом. Правда, як це допоможе у війні ці самі експерти говорити не будуть.

Фактор Міхомайдану

Ніхто чомусь не помітив, що з появою Міхомайдану зникли бабусі Рабіновича під Нацбанком. Чому? Та тому, що нема сенсу платити двічі за телекартинку. Міхомайдан буде і далі збиратися. І я впевнений, що за тиждень чи два вони все-таки захоплять якусь будівлю, хоча б тому, що влада не хоче жорстко присікти подібні спроби. При цьому ми всі маємо розуміти, що Саакашвілі фейковий персонаж і він може стати беніфіціаром від цієї псевдореволюції лише за умови якогось неймовірного збігу обставин.

По-хорошому, американці мали б взяти на себе політичну відповідальність за те, щоб зайнятися екстрадицією Саакашвілі в Грузію або наданням йому політичного притулку в США. На жаль, посольство просто не готове до таких різких дій. А повільне вирішення цього питання грає зовсім не на руку українцям.

Зараз є три варіанти розвитку подій: 1. Міхомайдан почне потихеньку здуватися, але це малоймовірно, бо одночасно низка українських політиків і росіяни зацікавлені в його продовженні; 2. Погіршення ситуації на фронті і помилки в Києві можуть призвести до того, що Міхомайдан буде підтриманий киянам або ще гірше, фронтовиками. Цей варіант також поки виглядає як малоймовірний. 3. Міхомайдан в нинішньому напівмаргіналізованому вигляді буде жити своїм життям, як мінімум до весни. І тут його роль буде такою ж, як і раніше у майдану Рабіновича — телевізійний антураж. Цей варіант поки виглядає найбільш реалістичним.

Перспективи

Повертаючись до Донбасу треба ще раз сказати, що варіантів зупинки війни на сьогодні не існує. Очевидно, що наступні три місяці будуть дуже складними. І тут важливо просто розуміти, що зараз росіяни будуть загострювати ситуацію бо Путіну треба просто збільшити явку на виборах і показати РФ, як нібито впливового гравця у світі. Тому, наше завдання в'язати його на дипломатичному полі і стояти в окопах. Інших варіантів у нас просто нема.

Вадим ДЕНИСЕНКО