Суперфіналіст 13-го сезону проєкту «Голос країни» (1+1 Україна) Юрій Городецький відразу після закінчення шоу поїхав до своїх найвідданіших вболівальників — двох синів. Під час повномасштабного вторгнення хлопчики живуть з бабусею, а Юрій та його дружина служать у лавах ЗСУ. Хлопець зізнається, що не засмутився, коли не отримав перемогу у «Голосі». Натомість зрозумів, що музика — його головна мрія. Після нашої Перемоги…РЕКЛАМА

В ексклюзивному інтерв’ю «ФАКТАМ» Городецький розповів про очікування великої війни, настрої на передовій та дует з Наталкою Могилевською.

«Мене знали ще до дуету з Могилевською»

— Коли я йшов на «Голос країни», зовсім не думав про перемогу, — зізнався Юрій. — Просто йшов за своєю мрією потрапити у співочий проєкт. Але з кожним етапом, коли проходив все далі, бажання перемогти у суперфіналі виявлялося все сильнішим. Намагався на цьому не зациклюватися і донести своїми піснями, що у моїй в країні йде війна.

— Про що думали, залишившись у суперфіналі один на один з Панчишиним?

— Здається, коли стояв на сцені поряд з Михайлом, думки просто всі вилетіли з голови. Я навіть не засмутився, коли переможцем назвали Панчишина. Гадаю, для тих, хто підтримує мою творчість, результат не так і важливий.

— Чи готові після закінчення війни йти у шоу-бізнес?

— Звичайно! Бо музика — моє життя. Зараз я просто спробував свої можливості і зрозумів, що не маю права зупинятися. Я вже став переможцем, потрапивши у цей проєкт. Зараз повертаюся до служби і буду продовжувати захищати країну. Але як тільки настане Перемога, почну подвигати свою творчість, прославляти українську культуру. Об’їжджу кожне містечко, щоб співати для людей.

Читайте також: «Мої близькі пів року знаходились в окупації»: Артем Пивоваров про зміни за часів великої війни

— До «Голосу країни» ви вже були відомі за дуетом з Наталкою Могилевською.

— Мене знали ще до дуету з Могилевської. Я почав співати та викладати ролики у соціальну мережу в 2019 році. Перша пісня, яку заспівав була «Молитва на Різдво». Якось ми з братом їхали на роботу, я почав співати і попросив брата записати на телефон, щоб зрозуміти, як звучу. Йому дуже сподобалось, я виклав запис на Facebook і зараз він набрав майже 10 мільйонів переглядів. Це і було початком моєї кар’єри. Я не замислювався над тим, як виглядаю, просто співав від душі.

Десь на третьому місяці великої війни Могилевська переспівала свою пісню «Місяць». Пам’ятаю, як сидячи у підвалі під час тривоги, я записав її і виклав до мережі. Через деякий час зі мною зв’язалась Наталя і запропонувала заспівати разом. Командир бригади, який завжди мене підтримував, дав згоду на те, щоб я поїхав для зустрічі з Могилевською. Це було в Умані, ми записали відео і Наталя виклала пісню на своїй сторінці у соціальній мережі. Вийшло дуже красиво.

«Я прокинувся від того, що на балконі затріщали шибки»

— Відомо, що ви служите разом зі своєю дружиною.

— Так, у 28 окремій механізованій бригаді імені Лицарів зимового походу. Але ми в різних підрозділах. Займаймось забезпеченням підрозділів, які виконують бойові дії. Мій батько служив по мобілізації з 2014 до 2018 роки. Я пішов у ЗСУ, як тільки виповнилось 18 років, у 2016 році. Але окремо від батька, щоб ніхто не закидав, що я добився чогось завдяки зв’язкам. Відслужив свій перший контракт, звільнився, пропрацював рік і в кінці 2020 року поїхав до зони ООС і підписав новий контракт.

— Яким було ваше 24 лютого?

— Я зустрів повномасштабне вторгнення вже у складі ЗСУ. Вже за тиждень до цього ми готувалися, що буде велика війна. А я ще з 2014 року знав, що рано чи пізно вона станеться, бо нашому скаженому сусіду все одно на людські життя. Пам’ятаю, як 23 лютого ми з дружиною приїхали зі зміни до квартири, яку ми знімали в Одесі. Повечеряли, лягли відпочивати. О 4 ранку я прокинувся від того, що на балконі затріщали шибки. Але вирішив, що то мені здалося. А за пару хвилин знову пролунали вибухи, надійшла смс від командування, що треба бути на зборі за десять хвилин. Там були слова: «Почалася війна».

Читайте також: «Інколи доводиться брехати рідним»: актор та сержант взводу Сергій Лефор про випробування під час великої війни

— Як реагували ваші два сини?

— На той момент хлопчики були з бабусями. Їм 7 та 4 роки. Звичайно, ми зідзвонилися і не втрачали контакт ні на день. Пояснили їм, що в країні війна. Вони у нас все розуміють. Коли були сильні обстріли, сини казали: «Тату, нам страшно, але ви ж всіх позбиваєте!» От зараз, після участі у проєкті, поїдемо до дітей і проведемо з ними пару днів відпустки.

— Побратими підтримали ваше бажання прийняти участь у телепроєкті?

— Перед кастингом, я підійшов до свого командування і пояснив ситуацію. Мені сказали: звичайно, їдь і вболівали за мене весь проєкт. До речі, в Польщу ми з дружиною поїхали, взявши відпустку вперше з 2022 року.

— Які настрої зараз у хлопців на передовій?

— Всі налаштовані тільки на перемогу. Якщо не ми, війна не буде зупинена. Про перемовини, навіть, і мови не має. Нашу землю забрали, тому ми будемо воювати, поки всіх окупантів не виб’ємо з нашої землі.

— Кажуть, незважаючи ні на що треба будувати плани…

— Звичайно! Війна закінчиться нашою перемогою і я мрію робити те, до чого у мене лежить душа — займатися музикою.

Раніше «ФАКТИ» публікували ексклюзивне інтерв’ю з Талою Калатай про найважчі рішення останніх двох років, повернення в Ірпінь та розмови з дітьми, які розривають їй серце.
133
Читайте нас у Facebook
та Instagram