Дослідження, опубліковане у журналі Nature Cardiovascular Research, виявило потенційний поворот у лікуванні серцевих захворювань: використання власних регенеративних можливостей серця.

Замість того, щоб зосередитися на заміні втрачених клітин серцевого м’яза (кардіоміоцитів), це дослідження пропонує інший підхід: вплив на мікрооточення. Подумайте про це як про живлення ґрунту для природного вирощування нових клітин серця. Дослідження, проведене під керівництвом Джеймса Ф. Мартіна та його команди в Техаському інституті серця, розкриває складні взаємодії між кардіоміоцитами, імунними клітинами та фібробластами всередині серця. Ця комунікаційна мережа підтримує вроджену здатність організму до лікування та регенерації.

За допомогою одноклітинної геноміки та генетичних експериментів дослідники виявили ключового гравця у цій комунікації: YAP. Ця молекула діє як диригент, організуючи гармонійну взаємодію між типами клітин, стимулюючи проліферацію кардіоміоцитів та сприяючи відновленню серцевої тканини.

Це відкриття ставить під сумнів думка, що давно укоренилася, про необхідність прямої заміни втрачених клітин серця. Натомість акцент переноситься на використання властивого серцю регенеративного потенціалу.