Ядерна енергетика й досі викликає гострі суперечки: для одних це шанс отримати чисту електроенергію без шкідливих викидів, для інших — джерело серйозних ризиків через радіоактивні відходи. Реальність, як зазначають фахівці, значно складніша й не така однозначна, як поширені страхи.

Про це повідомило видання BGR.

Після аварій на АЕС підходи до безпеки в атомній галузі суттєво змінилися. Сучасні дослідження свідчать, що загальна кількість смертей, прямо чи опосередковано пов’язаних з ядерною енергетикою, є нижчою, ніж у разі використання викопного палива або навіть гідроелектростанцій. Основна причина — контрольовані умови роботи АЕС і мінімальний контакт населення з небезпечними матеріалами.

Ядерні відходи поділяють на три типи: низькоактивні, середньоактивні та високоактивні. Перші дві категорії становлять близько 97% усіх відходів і зазвичай не відрізняються за рівнем небезпеки від токсичних залишків інших електростанцій — їх можна відносно безпечно переробляти. Найбільшу загрозу становлять високоактивні відходи, зокрема залишки урану, однак їхня частка є незначною.

Ключова проблема полягає не стільки у миттєвій небезпеці, скільки в тривалості радіоактивності таких матеріалів. Більшість країн нині зберігають їх у спеціальних контейнерах, розрахованих на десятиліття, хоча самі відходи можуть залишатися небезпечними сотні тисяч років. Деякі держави вже шукають довгострокові рішення, створюючи напівпостійні глибокі сховища для ядерних відходів.

Окремий напрям — повторне використання відпрацьованого ядерного палива. Технології, які дозволяють знову застосовувати залишки урану, існують уже десятиліттями та суттєво скорочують обсяг небезпечних відходів.

Повторне використання ядерних відходів передбачає відокремлення найнебезпечніших і непридатних для переробки компонентів — насамперед плутонію — від уранових залишків, які ще можна застосовувати. Такий підхід суттєво скорочує обсяг відходів, адже один і той самий уран використовується неодноразово. Крім того, це зменшує і термін, протягом якого радіоактивні матеріали потрібно зберігати.

Причин, чому США та низка інших країн уникають повторного використання ядерних відходів, кілька. По-перше, після катастрофи на Чорнобильській АЕС і випадків, коли ядерні матеріали намагалися пристосувати для військових цілей, у Штатах тимчасово заборонили такі технології. Згодом обмеження зняли, але на той момент країна вже вклалася в електростанції, що працювали на одноразовому ядерному паливі. По-друге, і це не менш важливо, переробка є дорогим процесом. Купити нову партію урану й утилізувати відпрацьоване паливо значно простіше, ніж будувати сучасні комплекси з нуля.

Источник: tsn.ua