Фахівець зі зв’язку та радник міністра оборони Сергій Бескрестнов («Флеш») повідомив, що росіяни вперше використали ударні дрони Shahed зі Starlink для атаки на українські бойові гелікоптери в районі Кропивницького. Цей іранський БПЛА за роки великої війни пройшов значний шлях модернізації, що перетворив його зі звичайного баражуючого боєприпасу на справжній засіб терору.

Іранський ударний дрон-камікадзе Shahed-136 («свідок») був уперше представлений у 2020 році. У 2021 році була показана пускова установка — звичайна вантажна автівка з непримітним контейнером, у якому містилися п’ять таких дронів. Їх можна було запускати залпами.

Shahed-136 потрапив на озброєння російської армії у 2022 році. Тоді ж він і почав широко використовуватися під час перших обстрілів українських міст. У перших модифікаціях (спочатку елементи постачалися з Ірану для організації крупновузлового збирання в росії) цей ударний дрон являв собою простий баражуючий боєприпас із дальністю дії приблизно від 1 000 до 2 500 км та крейсерською швидкістю близько 180 км/год. Він керувався супутниковою та інерційною системами наведення й мав бойову частину вагою до 50 кг. Під час польоту двигун Shahed-136 деренчав, як у мопеда, тому ці дрони й отримали назву «мопеди».

Перше, що зробили росіяни, — це перейменували Shahed-136 на «Герань-2», аби приховати іранське походження. Це була перша «модернізація», про яку варто згадати, хоча вона жодним чином не вплинула на бойові якості «мопеда».

Коли перший шок від використання «шахедів» минув, з’ясувалося, що з цією зброєю можна успішно боротися, зокрема збивати за допомогою озброєних кулеметами мобільних вогневих груп (МВГ). Інерційна система наведення, яка використовує акселерометри та гіроскопи для визначення місця перебування апарата відносно закладеної траєкторії, хоча й невразлива до перешкод, здатна поступово накопичувати помилки, відхиляючи дрон від цілі. Корекцію можна здійснювати за допомогою супутникової навігації, але вона виявилася вразливою до GPS-спуфінгу, який підміняє супутникові сигнали, збиваючи дрон із курсу.

До таких дронів усі звикли, не сприймаючи їх як значну загрозу. Але поступово все почало змінюватися.

Розгорнувши виробництво «шахедів» на великому підприємстві в Алабузі у 2023 році, росіяни почали працювати над удосконаленням системи. Вони пофарбували їх у чорний колір, зробивши малопомітними для бійців МВГ, особливо вночі та в умовах дощу, туману чи снігопаду. У 2025 році на «шахедах» почали з’являтися китайські 16-елементні CRPA-антени, які дозволяли фільтрувати сигнали, боротися зі «спуфінгом» і зберігати дрону курс. Також на борт дронів почали встановлювати 4G-модеми з українськими SIM-картами для отримання даних про місцезнаходження через мережі мобільних операторів.

Проте управління за допомогою 4G-модемів усе ж таки залишається доволі вразливим, тому влітку 2025 року стало відомо про встановлення на дрони потужних радіомодемів. Це дозволяло забезпечити віддалене керування одразу багатьма БПЛА за принципом рою.

Вдосконалені версії також отримали відеокамери та модулі зі штучним інтелектом, що дозволяють автоматично захоплювати цілі за допомогою машинного зору. Це дало можливість атакувати навіть рухомі цілі. За допомогою цих же відеокамер «шахед» навчився «бачити» літальний апарат (гелікоптер, літак чи зенітний дрон), який його атакує, та ухилятися від удару, виконуючи хаотичні маневри.

Серед останніх «писків моди» — встановлення на «Геранях» системи самознищення, яка ініціюється під час наближення до БПЛА літака, уражаючи його уламками. За відкритими даними, один із літаків F-16 Повітряних сил України був втрачений під час перехоплення «шахеда», імовірно, внаслідок близького підриву дрона. Також з’являлися повідомлення про спроби оснащення «шахедів» малогабаритними ракетами «повітря-повітря». У відкритих джерелах також згадувалося про втрату гелікоптера Мі-24 під час атаки дронів.

І нарешті «вишенькою на торті» стало повідомлення «Флеша» про використання на дронах Starlink. Це ще одна можливість керувати дронами онлайн, оскільки зв’язок за допомогою Starlink майже не вразливий для засобів радіоелектронної боротьби. Водночас це інтернет-канал, який забезпечує стабільний зв’язок у межах радіусу дії дрона та якісну «картинку», що дозволяє вести розвідку, отримувати дані онлайн і атакувати як стаціонарні, так і рухомі цілі.

Також у 2025 році росіяни почали використовувати дрони з боєголовками вагою 90–100 кг, що зробило їх справді руйнівним та смертоносним засобом терору. Наприкінці вересня 2025 року наліт дронів на Київ зруйнував значну частину житлової забудови в одному з районів, а влучання такого дрона з термобаричною боєголовкою здатне знищити кілька поверхів багатоквартирного будинку.

Мова тут лише про модернізації Shahed-136. Але вже існують варіанти реактивних «Гераней», а також різні полегшені модифікації, зокрема дрони-обманки «Гербера» та «Пародія». Вони використовуються для перевантаження систем ППО, але теж можуть нести бойову частину. Загалом саме 2025 рік став роком, коли Shahed-136 отримав купу оновлень, переставши бути просто баражуючим боєприпасом, який можна збити кулеметним вогнем. Тепер це доволі розумний, руйнівний та масовий засіб килимового бомбардування українських міст. Він коштує значно дешевше за ракету — приблизно 50 тис. доларів, тоді як вартість, наприклад, балістичної ракети «Іскандер-М» оцінюється приблизно у 3 млн доларів. Це дозволяє виробляти його великими партіями — до 200 одиниць на добу, а у 2026 році це виробництво, ймовірно, буде лише розширюватися.

Денис Попович, військовий оглядач, спеціально для «Слово і діло».

Источник: slovoidilo.ua