Україна продовжує не лише тримати оборону, а й змінювати саму тактику ведення війни. За чотири роки повномасштабного вторгнення на полі бою з’явилися технології, які ще донедавна здавалися експериментом. Серед таких — наземні роботизовані комплекси (НРК), що виконують розвідку, доставляють боєприпаси, евакуйовують поранених і беруть безпосередню участь у ліквідації російських окупантів. Українські інженери щодня адаптують системи до реалій фронту, масштабують виробництво й доводять: сучасна війна — це не лише людський ресурс, а й технологічна перевага. Як працюють бойові наземні роботи — у репортажі телеканалу FREEДOM.

“На DROID TW 12.7 встановлений бойовий модуль, який підтримує кулемет “Браунінг-12.7″. Боєкомплект тут вміщує 400 патронів. Є системи зв’язку та камери. А DROID NW 40 може стріляти гранатами та ВОГами 40-го калібру. Призначений для ураження живої сили на відстані до 2 км”, — розповів представник виробника НРК Юрій Порицький.

Від стаціонарних турелей до мобільних платформ — так трансформувалася серія наземних роботів. Їхня глобальна задача — мінімізувати присутність людини в зоні прямого ураження. Системи розробляються на основі реального досвіду на фронті.

“У сучасній війні НРК відіграють величезну роль. Вони бувають різних типів — камікадзе, логістичні, розвідувально-ударні. Саме розвідувально-ударні комплекси беруть на себе вогневе ураження, першими заїжджають на небезпечну ділянку, де по них може працювати противник. Ми забираємо людину з поля бою й передаємо цю функцію бойовому засобу”, — пояснив Юрій.

Попри те, що майже все в роботі дрона автоматизовано, управління системами озброєння, якими оснащений НРК, залишається за оператором. У системах використовують елементи штучного інтелекту для виявлення руху та супроводу цілей. Це зменшує навантаження на оператора.

“У наших бойових модулях є штучний інтелект, який допомагає розпізнавати й супроводжувати живу силу противника. Це дозволяє довго працювати в режимі спостереження без постійної концентрації оператора. Коли система бачить рух, вона сигналізує й наводиться у відповідний сектор. Але рішення про відкриття вогню завжди ухвалює оператор”, — уточнив Юрій.

Сьогодні роботи працюють практично на всіх напрямках — від Сумської до Запорізької області. Частина підрозділів використовує їх для утримання позицій — без постійної присутності піхоти. Перед відправкою на фронт кожен дрон тестують і перевіряють.

“У процесі виробництва кожен етап проходить контроль. Коли засіб зібраний повністю, він обов’язково проїжджає 5-10 км, щоб перевірити весь функціонал. Ми даємо повністю готове рішення. Військовому не потрібно щось доробляти. Він отримує систему, яку можна одразу використовувати”, — розповів Юрій.

Виробник НРК уже співпрацює з іноземними структурами. Інтерес до українських роботизованих комплексів зростає, адже тут вони проходять реальні бойові випробування.

“Якщо порівнювати із закордонними виробниками, їхні зразки часто не проходили реальні бойові умови. Наші засоби виробляються сотнями одиниць і працюють на фронті. До нас звертаються представники інших країн, які хочуть отримати кілька комплексів для навчання свого особового складу та розуміння майбутньої тактики застосування”, — зазначив Юрій.

За чотири роки повномасштабної війни українська армія суттєво змінилася — і технологічно, і тактично. Наземні роботизовані комплекси стали частиною цієї трансформації. Сьогодні наземні роботи — невід’ємна частина поля бою, і надалі їхня частка лише зростатиме.

Источник: uatv.ua