Українські позашляховики-баггі з ПТРК Стугна-П на даху використовують для знищення бронетехніки окупантів. Один із таких баггі нещодавно втратили у боях в районі Ізюма, повідомляє НВ.

Наприкінці березня українські десантники з 95-ї бригади збили російський ударний вертоліт Ка-52 із протитанкового ракетного комплексу (ПТРК) Стугна-П. Цей ПТРК розроблений Державним київським конструкторським бюро Луч, і він призначений для поразки танків та інших броньованих цілей, у тому числі оснащених сучасними засобами динамічного захисту.

Нещодавно ці ПТРК помітили на дахах невеликих всюдиходів типу баггі, які застосовують в умовах бездоріжжя. За даними Ukraine Weapons Tracker, один із таких баггі був знищений у боях під Ізюмом.

Базова версія цього автомобіля – Ranger UTV – оснащується двигуном потужністю 32 к. с., може перевозити до 700 кг вантажу та має дорожній просвіт більше 25 см.

Військовослужбовці США та цивільні особи за кордоном можуть придбати версію Polaris Ranger SP з потужнішим 44-сильним двигуном через службу обміну сухопутних військ та ВПС приблизно за $12 тис. Без українського ПТРК Стугна-П, очевидно.

В умовах використання з цими баггі Стугна-П стає дуже потужною та ефективною зброєю на пересіченій місцевості.

ПТРК оснащується тандемною кумулятивною боєголовкою калібром 130-152 мм. Але його не слід плутати з українською протитанковою керованою ракетою (ПТУР) Стугна калібром 100 мм, яка призначена для стрільби танком Т-55 та протитанковою гарматою МТ-12 Рапіра по ворожій бронетехніці.

Ракети Стугна-П можуть розвивати швидкість до 200 м/с, вражати цілі з відривом від 100 до 5000 метрів і пробивати щонайменше 800 мм броні. На відміну від цього, бронепробивність ПТУР Стугна становить близько 550 мм.

Стугна-П можуть наводитися вручну або у напівавтоматичному режимі команди на лінії прямої видимості. А траєкторію польоту контролює лазерний промінь. Крім тандемних снарядів для пробивання динамічного захисту ПТРК також можна оснащувати осколково-фугасними та термобаричними снарядами.

До складу комплексу входять пускова установка, пристрій наведення, пульт дистанційного керування та тепловізійний модуль.

У наземному варіанті Стугна-П встановлюється на триногу, і для її використання необхідний екіпаж від трьох до чотирьох людей. Можливе також віддалене керування пусковою установкою з більш безпечних позицій на відстані до 50 метрів.

Збройні сили США використовують аналогічні, але потужніші надлегкі баггі Polaris Dagor A1 і Polaris MRZR Alpha для їзди по дюнах.

MRZR використовувалися в багатьох зонах бойових дій, у тому числі як високомобільні комплекси ПТРК.

Вперше бойові баггі почали застосовувати на початку 1980-х.

Нагадаємо, ПТРК Стугна-П було прийнято на озброєння ЗСУ у 2011-му, а станом на кінець 2018-го було вироблено близько 200 подібних пускових установок та понад 3000 ракет для них.

Про отримання бойових усюдиходів-баггі UTV стало відомо у 2018-му.