“Запорожець” за 36 років на конвеєрі встиг стати справжньою легендою українського автопрому. Практично всі “горбаті” та “вухасті” ЗАЗи мали задньопривідне і задньомоторне компонування. Водночас десь на середині епохи виробництва ЗАЗів “вухасті” могли стати передньопривідними, повідомляє Avtosota.

Ще в середині 60-х у світі з’явилося кілька вдалих передньопривідних авто, які дуже зацікавили радянських інженерів. Це призвело до того, що вже 1964 року в НАМІ з’явилося одразу кілька проектів автомобілів із переднім приводом. Замовили прорахунок передньопривідних автомобілів і на ЗАЗі.

Відповідь НАМІ вилилася у два прототипи НАМІ-0137 та НАМІ-0137А на основі кузова ЗАЗ-966. Обидва автомобілі отримали двигун спереду, класичний МеМЗ-966 на 0,9 літра. За рахунок V-подібного компонування, короткий двигун вдалося розмістити поперечно, а коробка передач приєднувалася до нього послідовно.

Автомобіль НАМІ-0137 отримав не просто класичний двигун МеМЗ, а його версію із водяним охолодженням. Заради установки двигуна спереду довелося переробити і підвіску, так попереду з’явився класичний McPherson. Також у передній частині авто з’явилися решітка радіатора і стандартні фари.

Але, зрештою, проект передньомоторного і передньопривідного ЗАЗу так і не реалізували. Замість того, щоб впихати новий мотор у старий автомобіль, на ЗАЗі вирішили відкласти ідею передньопривідного авто до кращих часів і наступного кузова, що й призвело до створення знаменитої “Таврії”.