В аеропорту Івано-Франковська місцевій жительці відмовили у посадці на рейс МАУ Франківськ–Валенсія попри те, що вона мала право на подорож до Іспанії за біометричним паспортом.

Ця історія стала публічною після facebook-допису самої постраждалої та повідомлень місцевих ЗМІ, пише Європейська правда.

Богдана Шелефонтюк стверджує, що мала квиток до Іспанії на прямий рейс авіакомпанії МАУ PS939 до Валенсії, який мав відлетіти з Івано-Франківська ще 31 липня. Однак на стійці реєстрації їй відмовили у посадці на літак через те, що пасажирка не мала зворотного квитка – квиток був куплений лише в одну сторону.

"У мене не було зворотного квитка, оскільки я планувала повертатися назад машиною", — пояснила вона, запевнивши, що за тиждень до вильоту цікавилася деталями "в касі аеропорту" та отримала запевнення, що додаткових документів не потрібно. Пояснення про запланований шлях повернення не були взяті до уваги, пасажирці відмовили у посадці на рейс.

Богдана Шелефонтюк стверджує, що наступного дня вона телефонувала до перевізника, авіакомпанії МАУ, отримавши телефонну відповідь про те, що такої вимоги немає і вона могла скористатися квитком до Валенсії, але нині може обміняти квиток на нову лише з доплатою.

Цей випадок продемонстрував системну проблему, з якою можуть стикнутися також інші подорожуючі.

Система TravelDoc, що використовується в аеропортах для перевірки права пасажира на поїздку дає "жовте світло" для тих, хто відлітає з квитком "в одну сторону", із застереженням "пасажири, що не мають зворотного квитка або іншого прийнятного доказу щодо зворотної подорожі, можуть отримати відмову у в’їзді до ЄС".

Як вже повідомляла "Європейська правда" у статті-роз'ясненні, за прикордонним кодексом ЄС особа, яка в’їжджає до Шенгенської зони, має довести прикордоннику, що планує залишити її до того, як спливе 90-денний термін перебування.

Водночас, правила Шенгену не містять категоричної заборони в’їзду для тих пасажирів, які не мають зворотного квитка. За його відсутності пасажир має довести прикордоннику, що має намір скористатися іншим транспортом.

Якщо прикордонник вирішить, що ці докази не є переконливими або знайде інше порушення у документах подорожуючого, йому відмовлять у в’їзді.

В цьому разі авіакомпанія-перевізник має оплатити зворотне перевезення пасажира та, у низці випадків, може отримати грошовий штраф.

Через це авіаперевізники часом "перестраховуються" і відмовляють у посадці навіть тим пасажирам, щодо яких рішення пркордонної служби не є очевидним – як у випадку з Богданою Шелефонтюк.

На цю особливість авіаподорожей необхідно зважати, при чому вона рівною мірою діє як для тих, хто планує подорожувати за безвізовим режимом, так і для тих, хто їде з візою.

Що ж до конкретного випадку Богдани Шелефонтюк, то вона справді мала високі шанси на недопуск в ЄС, оскільки згодом у окремій дискусії вона визнала, що не мала із собою також грошей на купівлю зворотного квитка.

Про те, як саме працює безвізовий режим з Євросоюзом, читайте у статті: "Без віз, та не без правил: як працюватиме на практиці безвізовий режим з Євросоюзом".

Детальніші роз’яснення читайте у статті: "Тонкощі безвізу: як діяти на кордоні, щоби уникнути проблем. Відповіді на питання читачів".

Про фінансові питання читайте у статті "Скільки грошей брати в Європу: всі подробиці фінансових вимог до безвізових українців".