Президент инвесткомпании “КИНТО” Сергей Оксанич раскритиковал в Facebook условия выкупа “Метинвестом” акций “Азовстали” у миноритариев.

“При примусовому викупі “Азовсталі” об’явлена ціна викупу склала 0,564 гривень на одну акцію. Така низька ціна дивує принаймні з трьох причин.

Перше. За оцінкою таким чином зараз підприємство, яке практично не має боргів, коштує 90 млн. доларів США. При цьому в 2017 році комбінат виробив 4265 тисячі тонн сталі. Таким чином комбінат оцінено на рівні 21 доларів за тонну сталі річного виробництва. В той же час для того щоб побудувати такий комбінат з нуля необхідно затратити 1200 доларів на тонну річної потужності по сталі. Іншими словами ціна викупу комбінату склала 1,75% ціни побудови нового такого комбінату з нуля, що є фактом, який шокує. Лише вдуматись — комбінат оцінили в 57 разів дешевше, ніж вартість його будівництва.

Друге. Співвідношення ціни до власного капіталу на акцію комбінату складає, якщо брати капітал станом на 31.12.2016 року, лише 0,083. Тобто, за одну гривню капіталу комбінату акціонер отримає лише 8,3 копійки. Причому, що таке власний капітал. Адже він представляє в значній мірі ціну, за якою можна теоретично продати основні засоби підприємства, його запаси, отримати заборгованість.

Третє. Підприємство за результатами діяльності в 2016 році та, частково, 2014 року виплатило дивідендів 0,352 грн. на акцію. До цього за результатами діяльності підприємства в 2006 та 2007 роках було сплачено 0,309 грн. дивідендів на одну акцію “Азовсталі” (це при курсі п’ять гривень за долар США). Виявляється, що розмір дивідендів співставний з ціною викупу акцій підприємства. Хіба це є нормальним?

Причому, 2017 рік був дуже вдалим для металургійних підприємств. Ціна сталі на світових ринках була немала, рентабельність у виробників сталі була хорошою. Їх прибутки значно зросли в порівнянні з кризовим періодом для виробників прокату кінцем 2015, початком 2016 року. Як слідує зі звітності компанії “Метінвест”, її металургійний сегмент в 2017 році був прибутковим і приніс так званої EBITDA — різновидності прибутку в розмірі 808 млн. доларів США. А що таке металургійний сегмент “Метінвесту”? Це, перш за все “Азовсталь”, яка в 2017 році виплавила 56% всієї сталі, яку зробили підприємства холдингу, Маріупольський металургійний завод Ілліча, який оцінили більш, ніж вдвічі дешевше за “Азовсталь” та відносно невеликів закордонні підприємства, які займають перекатом сталі, якщо ще не рахувати Єнакіївський металургійний завод.

Цікаво, як пояснити факт викупу акцій по такій ціні 0,564 гривень на одну акцію десяткам тисяч працівників-акціонерів комбінату, пенсіонерам, які раніше працювали на комбінаті, aі які — і ті і інші знають, що таке “Азовсталь” насправді, вживу.

Здається на імідж компанії “Метінвест”, ні імідж її двох основних власників, нікого не хвилює. Ні самих власників, ні менеджерів холдингової компанії, ні дирекцію комбінату “Азовсталь”.

Але подібні ціни викупу дискредитують не тільки їх. Що вони говорять про інвестиційний клімат в країні? Про ефективність державного регулювання і роботи державних органів, які мають контролювати такі речі, як ціни викупу акцій: Фонд держмайна, який має контролювати оцінщиків майна, Національну комісію з цінних паперів. Що вони говорять про законодавчий орган влади, Верховну Раду, який приймає закони, які узаконюють подібні дії? Можливо, не сам примусовий викуп, який існує і в розвинутих країнах, а те як і по яким цінам він проводиться.

Канцлер ФРН Конрад Аденауер, якого часто називають батьком сучасної Німеччини, ввів так звані “народні акції”, які продавались працюючим за пільговим курсом. То були важкі повоєнні часи. І новий мудрий керівник держави розумів, що всі прошарки суспільства мають розділяти, як тяготи післявоєнної відбудови країни, так і вигоди, які приносить покращення її економічного стану.

Так і Україні зараз необхідно щоб всі прошарки суспільства несли як тяготи, так і отримували вигоди від реформ, які проводяться в нашій країні, мали певну солідарність. Здається, викуп акцій “Азовсталі” по мізерній ціні — це зворотній приклад.”