Величезна Придніпровська ТЕС (ТОВ “ДТЕК Дніпроенерго”), розташована в місті Дніпро, не виконала взяті на себе зобов’язання екологічної модернізації, що були закладені в умови приватизації компанії, і тепер прагне чергової відстрочки встановлення очисного обладнання та зменшення обсягів допустимих викидів. Ціною здоров’я жителів міста?

Умови і виконання

Придніпровська ТЕС була приватизована корпорацією ДТЕК у 2012 році. Гадаю, всі пам’ятають, які це були часи, і під чиїх друзів виписувались умови приватизаційних конкурсів.

Перехід активу в руки приватного власника містив умови щодо виконання ряду заходів екологічного характеру задля зменшення шкідливого впливу на міську атмосферу.

У цьому плані дуже цікаво відкрити текст “Умов продажу державного пакета акцій публічного урядового товариства “Дніпроенерго”, що були затверджені урядовим розпорядженням у 2011 році, якраз перед самим приватизаційним конкурсом.

Однією з вимог до потенційних покупців є виконання умов у природоохоронній діяльності, зокрема:

“в) розроблення до 31 грудня 2013 року плану заходів товариства з охорони навколишнього природного середовища, яким передбачається, зокрема, здійснення заходів з охорони атмосферного повітря, у тому числі із скорочення викидів оксидів сірки, азоту та твердих часток, передбачивши початок його виконання не пізніше 1 січня 2015 року;

г) встановлення приладів автоматичного контролю за кількістю та якістю забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря від котельних агрегатів, під час здійснення заходів з модернізації пилогазоочисного устаткування або його заміни на нове…”

Ці заходи, на жаль, так і залишились на папері. Як і багато інших.

Зокрема, за умовами дозволу на викиди забруднюючих речовин, ДТЕК був зобов’язаний побудувати блочні сірко- та азотоочисні установки на енергоблоки № 7, 8, 9, 10 11 та 13, що мало б знизити гранично допустимі концентрації викидів в атмосферу у десятки разів.

Передбачений на виконання роботи проміжок часу — до кінця 2017 року. Цього, звісно ж, здійснено не було. Як і не встановлено емульгатори для енергоблоків № 7, 8 та 10.

Мета доведення показників ефективності електрофільтру до проектних даних для енергоблоку №11 теж не була реалізована. До чого це призводить? Наведу конкретний приклад.

З жовтня 2011 року попереднім дозволом на викиди була встановлена допустима норма викидів твердих суспендованих часточок (пилу) на рівні 1082 мг/м куб.

З початком 2016 року, після завершення дедлайнів встановлення очисного обладнання, передбачалося її зменшення до рівня 100 мг/м куб. І що в результаті було отримано?

Згідно з даними, наданими Придніпровською ТЕС ДТЕК “Дніпроенерго”, у третьому кварталі 2016 року здійснювались викиди в повітря твердих суспендованих твердих часток, недиференційованих за складом, при концентрації 954,235 мг/м куб, тобто більш ніж в 9,5 разів перевищував норму, передбачену дозволом на викиди.

Але підприємство не збиралось виконувати модернізацію та знижувати викиди, тому просто ще до кінця 2015 року зробило заміну діючого дозволу у Мінекології.

Геніальний план

І який вихід із ситуації? Невже вчасно виконувати взяті на себе зобов’язання? Зовсім ні. В країні для Обраних так ніхто не робить, адже для цього варто просто змінити правила гри в їхніх інтересах.

Тепер “ДТЕК Дніпроенерго”, як і у кінці 2015 року, хоче отримати новий дозвіл на викиди для Придніпровської ТЕС, замінивши діючий новим, що мав би тривати до 2022 року.

Разом із цим, ДТЕК також робить “великодушну” пропозицію, представивши план встановлення очисних установок на енергоблоках Придніпровської ТЕС, який переносить терміни виконання взятих ще декілька років тому на себе зобов’язань до семи років.

До прикладу, згідно з Національним планом скорочення викидів в атмосферне повітря від великих спалювальних установок, зменшення викидів сірки та азоту від котла енергоблоку №11 мало б розпочатись вже з цього року.

А от у чудовому плані від ДТЕК, перші очисні заходи мають бути тут здійснені лише через сім років. Та за цей час два президенти можуть змінитись.

Як бачимо, небажання вітчизняного олігархату цивілізовано брати на себе соціальну відповідальність бізнесу за середовище, в якому він оперує, — найстабільніше, що є в нашій державі.

Є й інші показові невідповідності даного плану до чинних нормативно-правових актів. Крім того, газоочистку на енергоблоки, що вже переведені чи плануються до переведення на газове вугілля, і які, відповідно експлуатуються найбільше, не планують встановлювати взагалі.

Йдеться про енергоблоки № 7,8,9,10. Фактично до їх виведення з експлуатації в 2026 та 2033 роках вони будуть продовжувати викидати в повітря десятки тисяч тон отруйних газів.

Все буде добре … у них

В даному контексті варто нагадати, що вся країна дружно платить завищені тарифи за схемою “Роттердам+” за електроенергію ТЕС, три чверті яких контролює ДТЕК.

Однак дана корпорація не хоче вчасно інвестувати в збереження екології міста, де живуть не тільки якісь там абстрактні для когось “люди” чи “громадяни”, а й навіть сім’ї її працівників. Ну про що ж тут можна говорити!

А серцево-судинні захворювання, бронхо-легеневі захворювання, хвороби онкологічні та ендокринної системи у великій мірі зумовлюються саме забрудненим навколишнім середовищем.

Між іншим, вміст сірки у західноєвропейському вугіллі набагато менший (до 1%), ніж у вітчизняному (2-3%), тому, якби вугілля дійсно везли з Роттердаму, скорочення шкідливих викидів в атмосферу можна було б досягти набагато реальніше.

На громадських слуханнях генеральний директор “ДТЕК Дніпроенерго” Ігор Венцель напряму зізнався, що постачання вугілля зі “східної України” були призупинені в лютому 2017, а це час, коли розпочалася економічна блокада Окремих районів Донецької та Луганської областей.

Таким чином, маємо ще одне підтвердження необ’єктивності тарифної схеми “Роттердам+”. І, щонайцікавіше, грошей з тарифу, виявляється, все одно не достатньо для екомодернізації.

Тому вже зараз починають лунати пропозиції про те, що 30% екологічного тарифу мають віддаватись на екомодернізацію підприємству, яке його платить (зараз по 50% надходжень від податку розподіляється між державним та місцевими бюджетами).

Тоді навіщо доплачувати за Роттердам+, якщо потрібно все-одно виділяти окремі гроші за рахунок бюджету?

Тому бачимо хороший приклад, як олігархічні схеми, що здаються такими складними та абстрактними пересічним громадянам, приносять реальну шкоду для життя і здоров’я людей. Ніяк інакше, як цинізмом наживи олігарха на здоров’ї людей таке і не назвеш.

Адже без належного дотримання екологічних умов, статистика хвороб і смертей у регіоні буде тільки зростати. А от в Рената Леонідовича все буде добре.

За останній рік він піднявся на 46 сходинок у рейтингу п’ятисот найбагатших людей світу, за версією видання Bloomberg. Звісно, Великобританія може заморожувати значну частину його активів через програні судові справи, але в Україні олігарху таке не загрожує.

Так що життя налагоджується. Тільки аж ніяк не в тих громадян, які не тільки не можуть прожити без субсидій, платячи завищені тарифи, але й змушені щодня дихати отруєним повітрям.

Промінчик світла

Тим не менше, окрім типового для таких ситуацій обурення і розчарування, я знайшла в ній позитив. “Save Dnipro” — низова громадська ініціатива.

Людям просто набридло жити в загадженому ТЕС довкіллі, і вони вирішили не дати керівництву теплоелектростанції тишком-нишком протягнути вигідне для себе рішення, яке б у результаті залишило громаду з пустими обіцянками.

І їм вдалось не допустити суспільної мовчанки, яка легітимує всі сумнівні рішення влади. Політики можуть зраджувати людей, підмінюючи реформи новими “договорняками” з олігархами.

Однак люди, які відчувають себе господарями на своїй землі, самі себе не зрадять ніколи. Саме такі люди дають натхнення працювати над змінами країни і надалі.

Адже саме в такі моменти усвідомлюєш, що всі ці “зради”, якими так завалені наші ЗМІ та соцмережі, — це не більше, ніж конвульсії корупційно-олігархічної системи, яка просто приречена на зміни.

Коли сьогодні ти здатен відстояти чисте довкілля у себе за вікном, завтра ти обиратимеш владу відповідально, а не за гречку чи солодкі обіцянки. Бо люди вже давно стали інакшими.

Вікторія ВОЙЦІЦЬКА, народний депутат України (Самопоміч), секретар Комітету ВРУ з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки