20 грудня польсько-український сегмент інтернету сколихнула новина на сайті Онет.пл, що у м. Торунь, котре разом із Бидгощем є співстолицею Куявсько-Поморського воєводства Польщі, може бути поставленим драстичний пам'ятник жертвам Волинської трагедії, яку в Польщі називають “різнею”, або “волинським злочином”. Пам'ятник висотою в 15 м. (1,5 м цоколь з граніту і 14 м. власне скульптура) у формі орла з вирізаним всередині хрестом, основним елементом якого є настромлена на вила з трьома зубами (натяк на тризуб) дитина. У основі скульптури стоїть родина в полум'ї — батько, мати з немовлям на руках та дівчинка і хлопчик обабіч. Внизу пам'ятника є також елемент паркану із настромленими на верхівки штахет дитячими головами.

Автором пам'ятника є американець польського походження Анджей Пітинський, а профінансувала його спорудження, зібравши $240 тис., польська діаспора у Нью-Йорку. Як вихваляє творіння скульптора американське Товариство ветеранів польської армії, “бачення волинської різні майстром Пітинським просякнуте реалістичною правдою, показує жорстокість тих подій, є надзвичайно оригінальним, переповненим польською символікою, що уможливлює зворушити кожне польське серце. Митець майстерно оперує формою, фактурою і світлом, контролюючи деталі та образ композиції. Пломені які струменіють догори, переходять в фігуру орла. Як фенікс із попелу народжується дух польського народу, дух незнищенний і вічний”. Що про естетику пам'ятника думають експерти, напишемо згодом.

Онет.пл. “забуло” спершу повідомити, що історія з цим пам'ятником тягнеться від початку року, коли відбувалися бурхливі дискусії з приводу можливості встановлення цього ж пам'ятника в місті Єленя Ґура в Нижній Сілезії. Перед тим пам'ятник пропонувався Ряшеву на Підкарпатті, проте мер останнього Тадеуш Ференц відкинув цю ідею; його речник повідомив ЗМІ, що “нам залежить на добрих польсько-українських відносинах, а побудова пам'ятників що нагадують нам ці події, спричиниться до напруги між людьми та псуватиме добросусідські взаємини”.

Вже вранці 21 грудня Онет.пл виправився і видав обширний матеріал, у якому проаналізував власне, чому Єленя Ґура відкараскалась від контраверсійного пам'ятника. Щоб не ображати почуття громади кресов'яків (поляків походженням з України, Білорусі та Литви), котра власне штовхала ідею поставити пам'ятник власне на Сілезії, у мерії повідомили, що терен де пропонується встановити скульптуру, вписаний як такий де можливі лише малі архітектурні форми, гранична лінія висоти це 12 м., а відтак пам'ятник висотою в 15,5 м. там ставити не можна. Хоч сілезькі ініціатори не втрачають надії, поява торунського “конкурента” може їм серйозно перейти дорогу.

Справа в тім, що влада Торуні може й рада була би спротивитися за ряшівським чи єленогурським сценарієм, але справа в тім, що пам'ятник хочуть встановити на приватному терені, а власне у парку Національної пам'яті біля Вищої школи суспільної та медійної культури, котра заснована і належить ордену оо. редемптористів, найвідомішим із яких є о. Тадеуш Ридзик, директор ксенофобського “Радіо Марія” (також до медіахолдингу редемптористів входить телебачення Trwam та газета “Nasz Dziennik”).

Як повідомила у коментарі для “ДС” речниця міського голови Торуні Анна Кульбіцька-Тондель, на прийняття рішення про встановлення цього пам'ятника вони не мають впливу, лише надати експертні висновки урбаністів. “Це місце не є дуже публічним, воно знаходиться майже у промзоні, при виїзді в сторону Бидгощі, побіля костелу, збудованого редемптористами нещодавно”, — сказала Анна. Це місце, як подають автори Онет.пл, терен Деревного Порту, між Віслою та автострадою у західній частині міста.

Костел, про який мова, офіційно зветься Санктуарій Найсвітлішої Діви Марії Зірки Нової Євангелізації та св. Івана Павла ІІ, а поточно його звуть “костел Ридзика”. І якщо думати, зважаючи на слова речниці мера, що місце не надто публічне, то все ж до церкви люди ходять із родинами і те, що діти можуть бути враженими сценами пам'ятника, цілком імовірно.

Тепер експертні думки щодо пам'ятника:

— Я не бачу у такому символічному та страшному представленні жертв трагедії жодної поваги до них. Не йдеться про те, що не потрібно відверто та чесно говорити про Волинський злочин. Але не можна використовувати жорстокі, сповнені ненависного послання культурні символи, — розповіла директорка програми “Відкрита Європа” Фундації ім. Стефанія Баторія Катажина Пелчинська-Наленч (працювала також на східному напрямку польської дипломатії за часів попереднього уряду).

— Це жахливий витвір, — сказав політолог Анджей Шептицький. — Ми вимагаємо від українців проведення на терені України ексгумацій, зокрема останків польських жертв Волині. Виникає запитання — чи цей пам'ятник сприятиме проведенню цих робіт. Маю сумніви. У міжнародний відносинах так вже склалося, що певна дія призводить до реакції.

— Пам'ять про жертви та їх гідність пов'язані із поєднанням поміж людьми, а не підсичуванням ненависті. Пам'ятник із головами настромленими на штахети плоту є мистецьким кітчем і не має нічого спільного із дійсним вшануванням жертв, — говорить історик Казімєж Вуйчіцький. — Люди, котрі таке проектують, мають хвору уяву. Цей пам'ятник вартий засудження. Ми ж не будуємо пам'ятників у формі газових камер чи з людьми, яких розстрілюють під стіною. Волинь жахлива, але не жахливіша від інших злочинів. Така скульптура служила би виключно російській стороні в провокуванні різниць у польсько-українських відносинах.

Політолог Адам Бальцер звернув увагу, що дати 1942-1947, вибиті на пам'ятнику, схиляють до думки, що акція “Вісла”, котра була проведена у 1947 р., є власне “справедливою помстою за Волинь”, а при тому сама в собі є злочином проти людяності. Голова Українського ІНП Володимир В'ятрович, коментуючи у себе на сторінці Facebook новину про можливість появи цього творіння у Торуні, вказав на вирізьблені назви місцевостей на Волині, де відбувалися найбільш криваві події: “Вже традицією стало те, що на “волинських” пам'ятниках в Польщі вибивають назви місцевостей, а не прізвища загиблих людей. За чим сумують їх автори за вбитими людьми чи втраченими теренами?”.

Пам'ятник буде фактичним доповненням до риторики медіа о. Ридзика, котрі вбачають підступ у всьому навколо Польщі, розганяючи ненависть. Як справедливо зазначив В'ятрович, “Завдання пам'ятників — нагадуючи про героїчне чи трагічне минуле, пробуджувати у сучасників почуття гордості чи суму. Пам'ятник, який хочуть спорудити в Торуні пригадує минуле з іншою метою — будити ненависть сьогодні”.

P.S.: Пам'ятники авторства Анджея Пітинського супроводжує лиха слава: “Партизани”, відкриті в 1983 р. в Бостоні, були демонтовані і перенесені, а “Патріот”, поставлений у Сталевій Волі, коштом міста за 300 тис. злотих, увійшов до трійки найгірших архітектурних “архижахіть”, за версією журналу “Polityka”.

Роман КАБАЧІЙ