1. Активності Саакашвілі призвели до того, що у нас, по суті, розчистилося електоральне поле. Рівень недовіри до влади поглибився (головна причина — нерішучість, слабкість при затриманні, відсутність плану дій), але паралельно різко поглибився і рівень недовіри до всіх тих, хто підтримував Саакашвілі (головна причина — втома від революцій, деструктивність, невіра в чесність і реальне бажання змінити ситуацію).

2. По суті, “марш за імпічмент” перетворився в марш за НАБУ і Антикорупційний суд. При цьому спроба розширити ідею протесту до “Майдану без політиків проти Порошенка” поки виглядає дуже сумнівною. Він стане можливим лише за трьох умов: 1) поява нової ідеї, яка запалить маси (”скинути Порошенка” поки не працює); 2) поява лідерів чи квазілідерів (поява одного монолітного лідера поки виглядає дуже сумнівною); 3) поява реального фінансування і підтримка хоча б одним великим медіахолдингом.

3. У нас уже чітко викристалізувалося ядро людей, які готові виступати як проти РФ, так і проти МВФ і “умовних американців”. Поки явне лідерство тут займає Олег Ляшко, який починає як акумулювувати свій питомий електорат, так і розширювати свою електоральну базу. По суті, при певній розкрутці ідея “Україна — не колонія” може стати достатньо вагомим фактором в електоральному полі.

4. Нагнітання ситуації навколо НАБУ серед європейських та американських чиновників поки знаходиться у площині протистояння “Генпрокурор — НАБУ”. Наразі ЄС та США залишають люфт для вищого керівництва держави. Проте наразі ми знаходимося в ситуації, близькій до передкольчужного скандалу. Тому зараз слід очікувати тиску на президента не стільки в питаннях звільнення когось, скільки в чітких вимогах ухвалити рішення про антикорупційний суд, прослушку для НАБУ і закон про вибори без мажоритарки (це питання може бути модифіковано). Всі інші питання, як-то відкритий ринок землі чи питання НАК “Нафтогазу”, є вторинними (не треба забувати, що головні фінансові труднощі для держави почнуться в 2019 р., коли треба буде виплачувати $6 млрд зовнішніх боргів). Тому всі головні баталії найближчого часу вестимуться саме навколо питання НАБУ і виборів. І тільки в разі їх невирішення (в розумінні антикорупціонерів) буде відбуватися активізація ситуації.

5. Наразі говорити, що ЄС чи США мають свого кандидата на виборах, — це міф. Іде пошук усіх можливих кандидатів, включно з тими, хто зараз при владі.

6. Чи можна і далі затягувати час? Так, безумовно. Для цього треба прийняти низку законів у першому читанні і почати реальну боротьбу з корупцією. Правда, поки такий варіант виглядає утопічним.

7. Варто зазначити, що гра в затягування рішень навряд чи може розкачати вулицю (США також розуміють, що втратичати Україну в геополітичній боротьбі не потрібно, розкачувати вулицю будуть росіяни). Проте відмінність нинішньої ситуації від 2014 р. в тому, що інституційна спроможність влади є мінімальною. Без неї (вертикалі) неможливо довго витримувати облогу. Тому, очевидно, в середньостроковій перспективі цілком імовірно, що почнеться точкова робота з лідерами думок в Раді. І за таких умов у нас може утворюватися ситуативна антивладна більшість.

Вадим ДЕНИСЕНКО