Бальчуна таки видавили. Без жодних доведених до суду справ, аудиту, публічного звіту (точніше визнання незадовільною його роботи за результатами), порушень контракту тощо, і то після виведення УЗ зі збитковості і очевидних покращень для пасажирів за останній рік.

Ну а що, щастя ж за рік миттєво не забезпечив, та й аж надто непідконтрольний, ніззя так!

Але суть насправді навіть не в Бальчуні. Суть у провальності кадрової політики в державі як такої. Конкурси сплошний сюр. Від районних адміністрацій до ЦОВВ і Верховного суду. Як правило переможці відомі ще до початку відбору. І розписуються вони далеко не конкурсними комісіями, а спускаються зверху. Смотрящіє правлять бал.

Дивуюсь лиш тому, як то всьо моя Батьківщина витримує. Воістину незламна семижильна країна!

ПС. А, все таки не скрізь одна зрада. Так, сьогодні є одна перемога – з другого заходу таки призначено керівницею “Охматдиту” Ірину Садов'як, екс-головного лікаря з Коломиї. Дай їй Боже вдачі і хисту справитися з тією нелегкою ношею, яку вона взяла в руки.