Політична ситуація осені 2017-го року характеризується як черговий виток політичної кризи на тлі зневіри, безнадії та соціальної депресії громадян.

Гострота кризи зумовлена тим, що, з одного боку, збільшується недовіра громадян до влади, найбільше Президента та Уряду, але також і Парламенту, а, з іншого боку, збільшується пропагандистський тиск через підпорядковані владі телеканали, яким вдається контролювати порядок денний та розгортати широкомасштабну маніпуляцію суспільною думкою, зокрема влаштовуючи цілі антиукраїнські кампанії та навіть окремі інформаційно-пропагандистські спецоперації, які потім широко висвітлюються в Росії.

Отже восени ми матимемо справу з кумулятивним ефектом незадоволення громадян післяреволюційними діями влади на тлі владної брехні на маніпуляцій. Цей кумулятивний ефект посилюється тією обставиною, що схема влади – відкласти вирішення питань до часу, коли напруга в суспільстві зменшиться, і можна буде непомітно протягти непопулярні рішення – вже не спрацьовує. Тому є дуже висока імовірність, що черговий виток політичної кризи спровокує який-небудь з незавершених політичних сюжетів. Менша, але теж висока імовірність, що кризу спровокує якийсь з нових політичних сюжетів.

Незавершені політичні сюжети

Незавершені політичні сюжети, це сюжети, які тривали протягом минулих політичних сезонів, але не могли бути завершені через політичне протистояння в суспільстві та в Парламенті.

До незавершених сюжетів у законодавчій площині відносяться:

– проведення конституційної реформи;

– прийняття нового виборчого закону;

– прийняття закону про імпічмент Президента та про зняття депутатської недоторканності.

До незавершених сюжетів в правовій площині відносяться:

– розслідування антикорупційними органами корупційної діяльності чиновників, яке би привело хоча би до одної гучної крупної справи з реальними правовими наслідками;

– спроба притягнути до відповідальності значну кількість народних депутатів, підозрюваних у різних злочинах;

– спроба перевірити електронні декларації чиновників та притягнути до відповідальності хоч кого-небудь з них.

До незавершених сюжетів у військовій площині відносяться:

– перехід від мінського процесу до ініціатив Тимошенко-Турчинова (закон про визнання окупації та деокупацію, ініціатива воєнного стану і т.д.);

– отримання летального озброєння від США;

– створення повітряного та морського щита для України.

До незавершених сюжетів реформ відносяться:

– спроби земельної, пенсійної та медичної реформ (Уряд-Парламент);

– реформа в енергетичній сфері, яка би включала припинення субсидій і введення реальних комунальних тарифів;

– військова реформа (реформа в армії та на флоті).

До конфліктних чи протестних сюжетів відносяться:

– валютна афера (валютний кидок);

– банківська афера (перерозподіл банків між олігархами та знищення дрібних банків вкупі з аферою навколо банку “Приват”);

– офшори Президента та інших політиків, їх незавершене розслідування та штучне блокування теми в ЗМІ;

– тарифна афера, яка в останній час поповнилася новими напрямками здирництва через придумані борги для тих, хто чесно платить, введення нових виплат (типу абонентської плати) і т.д.

Ці незавершені сюжети не мають шансів бути завершеними за нинішнього Президента, Уряду та Парламенту, бо недовіра до всіх органів влади продовжує зростати. Відтак влада, що не має легітимності, неспроможна робити жодних позитивних та перспективних кроків. Така влада спроможна лише посилювати корупцію та водночас влаштовувати прикриття за рахунок інформаційно-силових процесів.

Нові політичні сюжети, які можуть спричинити протести

Президент Порошенко націлився на новий політичний строк перебування при владі.

Цьому заважає його низький рейтинг у українців, його погане реноме на Заході, зокрема у США, конфлікти з іншими українськими політичними силами.

Отже щонайперше Президенту доведеться заручитися підтримкою Заходу, щоб взагалі вести мову про другий термін.

Буде зроблено спробу покращити зіпсовані стосунки українського Президента з США, зокрема не тільки з Трампом, але і з американським істеблішментом (на той випадок, якщо Трампу зроблять імпічмент).

Окремий напрямок проблем України – погіршення стосунків з країнами Євросоюзу, зокрема з Польщею, Францією та Італією. Санкції щодо Росії будуть все більше критикуватися в Європі. Тут потрібно пам'ятати, що санкції найбільш ефективні, коли вони тимчасові. Якщо санкції стають більш-менш тривалими, до них пристосовуються та навчаються їх обходити. Тому зняття санкцій з Росії це лише питання часу.

Відтак можна говорити не просто про охолодження стосунків України з Заходом, а про поступову західну ізоляцію української влади в політичному плані та водночас про продовження млявої економічної підтримки з боку Заходу.

Не дивлячись на це, в Україні будуть показувати, як і в минулому політичному сезоні, що у стосунках з Заходом у нас все гаразд.

Президентські вибори в Росії зумовлюють посилення активності Росії щодо України. Путіну потрібні нові свідчення хаотизації в Україні та нові символічні форми наступу на Україну.

Чергове загострення війни з Росією дасть більше аргументів для Президента і штовхне його до посилення диктатури в політиці та цензури в ЗМІ.

Тобто міжнародний контекст осені – політична ізоляція України від Заходу та загострення війни з Росією. Це посилює запит та авторитаризм та диктатуру в Україні.

Політтехнології команди Президента будуть спрямовані на те, аби відвернути увагу від дій Президента за рахунок переключення цієї уваги на дії регіональних громад, місцевих влад. Вочевидь буде зроблена спроба звинуватити місцеву владу у всіх негараздах в країні.

Основні дії команди Президента України будуть спрямовані вже не просто на акумулювання ресурсів для майбутніх виборів, а на легалізацію цих ресурсів, створення по суті передвиборчого штабу з небаченою концентрацією ресурсів у його руках.

Нас чекає конфліктний сюжет навколо імперії Ахметова (Ротердам+ та інші справи). Водночас буде спроба показати, що Президент нібито над сутичкою. В той же час Президент, щоб захистити Ахметова, буде змушений надати більше свободи регіональним баронам.

Це означає, що олігархічний консенсус потребує свого оновлення, тому очевидно має відбутися (якщо вже не відбулося) зібрання олігархів, де це все буде обговорено.

Буде продовжена політтехнологія минулого політичного сезону – посилення ставки Президента на етнонаціоналізм та русофобію.

На тлі русофобії критика з боку колишніх проросійських сил буде підвищувати рейтинг всяких Опоблоків та інших представників колишньої Партії Регіонів.

В Парламенті буде продовжуватися більш чітке структурування. Замість нинішньої структури – партія влади, проросійська опозиція, проукраїнська опозиція та фейкова опозиція – відбудеться більш чітке структурування на прибічників та противників другого етапу революції.

Уряд як фактор політики є настільки слабким, що ним можна знехтувати. Фактично на місці Уряду ми маємо порожнечу.

Особливим протестним сюжетом є монополізація ЗМІ в руках влади та олігархів, зокрема значною мірою самого президента-олігарха. Незалежного телебачення, яке зберігалося навіть за часів Кривавого Президента, більше немає.

Перехід до жорсткого контролю Президента над ЗМІ зумовила та обставина, що чистими політтехнологіями падіння його легітимності вже не спинити. Нинішній Президент постійно намагався позичати свою легітимність – то у церкви, то у історії, то у націоналістів, то у іноземних реформаторів. Тепер позичати вже немає де.

Помилкою було надання Саакашвілі громадянства, але ще більшою помилкою з боку Президента було позбавлення його громадянства.

На тлі цього скандалу зроблено ще один крок до встановлення диктатури – Ілля Кива публічно заявив про намір розстрілювати народних депутатів, які поїдуть зустрічати Саакашвілі на кордоні.

Судячи з того, що правової реакції Генпрокуратури, Міністра МВС та Президента нема, дискурс про розстріл народних депутатів не просто легітимізується, а набуває легалізації.

Тож ми на порозі вже кривавої диктатури.

Тепле літо скінчилося.

Ласкаво прошу до холодної осені.