Неприємний пост.

Нам немає чим пишатися. Немає тієї України, омріяної, яку кожен собі збудував в голові й частково материалізував у реальному житті.

Я не вперше подорожую Європою. Але #ДПТВ утвердило в думці, що у нас абсолютно все не так: як мало б бути.

По-порядку: ми живемо в захаращеній державі.

Країна сама по собі прекрасна, а держава – ніяка.

Але це погане виправдання повної бездіяльності нас і тих, кому ми доручили виконувати обов'язки президента, прем'єра, депутата.

І далі моя і ваша держава Україна бореться зі мною і з вами, як з громадянином. І далі є для цього і способи і важелі у разі потреби “прикрутити хвоста”. У нас немає недоторканості процедури й верховенства права.

От Maxim Scherbina правильно зауважив: в Європі незважаючи на гірську місцевість, тобто прироні перешкоди, набудували і автобанів і тунелів. А у нас практично степ й у ньому не змогли збудувати нормальних доріг за євростандартом. Вам хто заважав? Путін?

І не списуйте нічого на війну.

Справа не в ній. У нас чверть століття, практично, не було війни. А цей час у нас вкрали чиновники, які постійно в процесі “реформування”. А якщо бути точним – бездіяльності.

Все можна було зробити. Але не зроблено. Засадничих речей не зроблено.

Ще не пізно, але час критичний. Там де в нас було 10 років, тепер рік.

І якщо не почати зміни зараз, то ми втратимо не державу, а країну.