Виступ президента перед парламентом більше нагадував передвиборну промову, пише у своєму блозі на “Новому часі” політолог Петро Олещук. По суті це неформальний, але змістовний старт його кампанії.

Фактично Порошенко озвучив основні послання цієї кампанії. Вже зрозуміло, що ключова ідея, навколо якої буде обертатися кампанія, – євроінтеграція. Намічено план поступового приєднання України до європейських інституцій, референдум про НАТО. Програма євроатлантичної інтеграції як основна мета. При цьому передбачається, що повинні бути певні результати вже за підсумками другого президентського терміну Порошенка. Ідеологія така: “Ви мене підтримуєте, а я вам у кінці президентського терміну номер два подарую євроінтеграцію”. Це основний посил.

Будь-яка політична кампанія передбачає наявність основного послання і додаткових. Вони також були озвучені та покликані розширити й доповнити основне, щоб збільшити електоральну базу. Це й обіцянки, пов'язані з позбавленням депутатської недоторканності у стратегічній перспективі, зі припиненням війни на Донбасі й поверненням окупованих територій. І знову-таки стандартні фрази про боротьбу з олігархізацією економіки тощо. Ці послання не будуть першочерговими, але також періодично повторюватимуться.

Але основна “замануха” цієї кампанії – все-таки євроінтеграція. Однак ми повинні розуміти, що наразі ніде ні членство в ЄС, ні членство в НАТО не зафіксовано. Ані формально, ані неформально. Ніхто нам таких перспектив не надавав. Природно, ми повинні розуміти, що подібні перспективи зараз надані бути не можуть, але не факт, що вони з'являться і завтра. Серед формальних причин, які перешкоджають нашому членству в НАТО, – непідготовленість української армії та неготовність економіки України до стандартів альянсу. Неформальні причини пов'язані зі тривалим українсько-російським конфліктом і наявністю територіальних претензій між Україною та Росією. У НАТО всі розуміють, що вступ нашої країни теоретично може означати перспективу війни з Росією. Природно, це нікому не потрібно. Тож у швидке членство України в НАТО не особливо вірю.

Зі членством в ЄС те ж саме. Ми можемо якимось чином поглиблювати співпрацю, можуть бути певні досягнення вже в доступному для огляду майбутньому – ті ж інфраструктурні проекти, приєднання України до договору про відкрите небо. Це реально. Але членство на цьому етапі – дуже туманна й неконкретна перспектива. Я не вірю, що за час, що залишився, навіть якщо в Порошенка буде два президентські терміни, на цьому шляху реально всього досягти. При чому я не про членство, а про отримання конкретних перспектив членства.

Щодо його заяв про зняття недоторканності, то депутати самі можуть взяти ініціативу на озброєння. Ідеологія така: вибори відбудуться, а потім ми скасуємо недоторканність. Це буде вигідно використовувати і президентові, і парламенту. Але до́ з її реалізацією є проблеми й питання. Не варто забувати, що в нас є такий інститут як Конституційний суд, який може визнати абсолютно будь-яке рішення неконституційним. І в мене є великі сумніви, що він визнає конституційним позбавлення депутатів недоторканності. Він може скасувати навіть поправки до Конституції, як показує практика. Я думаю, що все може закінчитися короткостроковим скасуванням недоторканності. Тобто її “хороші депутати” спочатку скасовують, “хороший президент” це все підписує – торжество демократії. А потім Конституційний суд це тихо скасовує. І далі процедура або запускається заново, або переглядається іншим способом. Подібний сценарій, виходячи з української практики, я б не виключав.

Ще одна тема – створення Антикорупційного суду. Україна взяла певні зобов'язання перед ЄС і про це говорити необхідно. Й у цьому напрямку повинні бути якісь рухи, тож президент просто “забиває” за собою цю тему, щоб ніхто з політиків не використовував її у своїх політичних цілях.