Опубліковані ГПУ результати розслідування Іловайської трагедії, на мою думку, можна охарактеризувати, у кращому разі, як непрофесійні. У гіршому – як свідоме знущання над тисячами українських захисників і сім'ями загиблих. Над усіма українцями, які три роки живуть у стані війни.

У своєму звіті Генеральна прокуратура не позначила часових та географічних рамок Іловайської трагедії. Незрозуміло, протягом якого часового періоду наводять дані про загиблих, зниклих безвісти і поранених. Що саме ГПУ вважає районом проведення Іловайської операції, чи враховано у звіті втрати, яких ми зазнали до активної фази бою (з 4 серпня) і після “зеленого коридору” (до 2 вересня). Адже кількість загиблих і поранених протягом цього часового відрізку також величезна – усі ті хлопці, які, вибираючись з оточення після 29 серпня, або загинули від несумісних із життям поранень, або потрапили в полон.

Інша неточність у розслідуванні: ГПУ не називає загальної кількості бійців, які брали участь в Іловайській операції. Адже саме відсоток утрат свідчить про професіоналізм або помилки керівництва.

Ще рік тому називали загальну кількість українських військовослужбовців, які опинилися в “котлі”, – 1050 осіб. І якщо спиратися на цю цифру, нескладно дійти приголомшливого висновку – постраждала більша кількість людей, ніж була на той момент у районі Іловайська. Адже, згідно зі звітом ГПУ, було вбито 366 солдатів, поранено – 429, і ще 300 військовослужбовців потрапили в полон. Загалом – 1095 осіб, що наводить на думку: ГПУ має іншу інформацію про загальну кількість військовослужбовців, які брали участь в операції, і інформацію цю старанно замовчують.

На жаль, поіменного офіційного списку людей, які віддали свої життя за Україну в Іловайській операції, досі немає. Можливо, саме тому що точний підрахунок іловайських утрат приведе до персональної відповідальності чиновників і командирів вищого ешелону.

Єдиним позитивним моментом у цьому звіті можна вважати те, що зібрано всі наявні докази того, що наших воїнів убивали російські агресори, а самі події названо “прямим вторгненням на територію України країни агресора”. Припускаю, що однозначність цього формулювання дасть можливість передати результати розслідування до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), де Міністерство юстиції буде представляти обвинувачення України проти Російської Федерації.

Але поки що ситуація така, що з кожною відпискою профільних органів питань в українського народу з'являється більше, ніж відповідей.