В кінці липня Фонд державного майна (ФДМ) оголосив про початок проведення біржових аукціонів з продажу акцій 7 енергопостачальних компаній і енергогенеруючих компаній.

Згідно з повідомленням, вже 15 серпня держава продасть 25% акцій ПАТ Одесаобленерго, 17 серпня – 25% акцій ПАТ ДТЕК Дніпрообленерго, 18 серпня – блокпакети ПАТ Донецькобленерго, ПАТ Донбасенерго, ПАТ Сумиобленерго, ПАТ ДТЕК Західенерго, ПАТ Київенерго.

Це рішення викликало чимало пересудів, оскільки окремі експерти наполягають на деякій поспішності продажу державних акцій під час економічного спаду. Однак галузеві фахівці в більшості своїй єдині – такий крок є необхідністю. Перш за все, в світлі тотальної залежності вітчизняної економіки від Міжнародного валютного фонду. Адже ми не можемо забувати про те, що продаж держактивів енергорозподільчих компаній є однією з ключових вимог Міжнародного валютного фонду. І від нього – в тому числі – залежить рішення про виділення нашій країні чергового кредитного траншу в розмірі $1,9 млрд. Фактично влада поставлена перед жорстким вибором: виконувати свої зобов'язання і отримувати транш або продовжувати сподіватися на те, що коли-небудь потім об'єкти можна буде продати за вищою ціною.

А продавати їх все одно буде необхідно. Не може так бути, щоб частина енергорозподільчих компаній була в державній власності, а частина – в приватній, виходячи із специфіки товару. Нагадаю, що ми говоримо про електроенергію, і зовсім не дарма існує термін «об'єднана енергосистема». Ефективно керувати об'єктами цієї стратегічної системи може або приватний, або державний власник. А держава, зі свого боку, вже продемонструвала, що не має ані фінансових ресурсів, ані бажання бути ефективним власником.

Далеко за підтвердженням ходити не треба. Адже навіть акції цих семи підприємств могли би бути продані значно дорожче, якби держава вжила дієвих заходів для максимізації продажної ціни енергорозподільчих компаній. Зокрема, мова йде про те, що на момент приватизації необхідно було закласти законодавчу основу для введення стимулюючого тарифоутворення. Всі давно розуміли, що в ситуації, коли його введення передувало би приватизації об'єктів, продажна ціна обленерго була б значно вищою. Минулого року представники керівництва ФДМУ прямо заявляли про це. Що логічно, адже модель RAB-регулювання створює інвестиційну привабливість об'єктів. Однак влада, очевидно, не захотіла сваритися з олігархами, які прагнуть купити державні активи якомога дешевше.

А в умовах, що склалися, немає ніякої впевненості в тому, що Фонду держмайна вдасться виручити навіть стартову ціну на торгах. Подобається це владі чи ні, найімовірніше, акції будуть продані по спочатку заявленій ціні, можливо, навіть з дисконтом. Оскільки розраховувати на прихід великих західних інвесторів не доводиться, кінцевими покупцями продаваних пакетів обленерго стануть резиденти України, найімовірніше – нинішні акціонери цих компаній. Можна згадати про те, що навіть на початку 2000-х років, коли, з точки зору нинішньої економічної ситуації, Україна була набагато більш спокійною і стабільною державою, серйозні гравці не брали участь у приватизації чотирьох обленерго. Брали участь компанії середнього рівня. Найімовірніше, і на цей раз кінцевими покупцями акцій семи обленерго стануть нинішні власники енергорозподільчих систем, менеджмент яких вже має достатній досвід роботи. Добре це чи погано – питання риторичне, але, погодьтеся, складно уявити собі ситуацію, при якій раптом з'явиться якийсь сторонній гравець, який не має ніякого відношення до профілю основної діяльності підприємств. Електроенергетика не та сфера, яку можна зупинити або перепрофілювати, майбутні власники повинні будуть нести певні зобов'язання.