Популярний актор Андрій Ісаєнко зараз, як і більшість його колег, перекваліфікувався у волонтери й допомагає ЗСУ. Зйомки поки на паузі, хоча останні події показують, що незабаром всі знову будуть дивитися українське кіно. До речі, до його показу вже повернувся новостворений телеканал ICTV2, показав серіали «Козаки. Абсолютно брехлива історія» та «Юрчишини», де Андрій Ісаєнко зіграв головні ролі.

В ексклюзивному інтерв’ю «ФАКТАМ» відомий актор розказав про свої страхи, стосунки з дружиною та рецепт відновлення сил.

«Нам треба щось для душі, гарного настрою і відновлення»

— Андрій, вважаєте доречно у війну показувати розважальні програми та серіали?

— Звичайно, вони мають бути. Хоча вважаю, що зараз мають переважати новини, бо такий час. Але не треба постійно грузнути в аналітиці ситуації. Щоб трохи знімався стрес, варто показувати й розважальний контент. От влітку ми з колегами ставили у Ризі виставу-комедію для наших біженців. Два дні були повні зали на 1000 місць! Люди були вдячні за те, що на дві години забували про війну. Тому я точно знаю — нам треба щось для душі, гарного настрою і відновлення.
Андрій Ісаєнко у серіалі «Козаки. Абсолютно брехлива історія»

— Відомо, що ваша дружина Олеся Моргунець-Ісаєнко — режисер, а в Україні активно почали знімати кіно…

— Олеся ставить документальну пʼєсу про свою сестру, яка пережила окупацію. На початку війни вона була на восьмому місяці вагітності. І в такому стані майже місяць провела у бомбосховищі — у сирих підвалах. Я їздив її забирати з-під Житомирщини, де були обстріли…

Нещодавно Олеся ще отримала грант на написання пʼєси, і я допомагаю їй збирати інформацію. Коли буде читання п’єси, мене також залучать як актора. Нащо когось брати, якщо є чоловік (сміється. — Авт.)?

— Війна змінила ваші стосунки?

— Ми стали згуртованішими, бо одразу почали разом працювати. А ще Олеся посприяла моєму волонтерству. Вона запропонувала записати відео про гуманітарну допомогу з Португалії. Тоді іноземні волонтери підготували для України великий багаж з ліками й шукали перевірену особу, щоб їй можна було передати медикаменти. Ми записали відео, хто я, чим займаюся, і це посприяло тому, що мені передали волонтерську допомогу. Так я замість того, щоб на початку березня поїхати до Києва, відправився на захід України за медикаментами. Це було наше перше велике спільне діло, після якого організувалась спілка підприємців теле- і радіоіндустрії.

Андрій Ісаєнко з дружиною-режисеркою Олесею Моргунець-Ісаєнко і донькою Марусею

— Ви дуже активно продовжуєте займатися волонтерством і зараз.

— Насправді, всі зараз роблять що можуть. Діма Сова, Настя Цимбалару, яка організувала онлайн-аукціон для збору допомоги, і ми змогли придбати п’ять швидких. Останні три — допомогла купити моя дружина разом з колегами зі Сполучених Штатів.

— Тобто про романтику у стосунках з дружиною поки мова не йде?

— Для нас романтика зараз у дрібничках — наприклад, відвести дитину разом у садок. Якось так склалося, що ми все зараз робимо спільно. Навіть кожен ранок ходимо на каву у кафе в нашому будинку — там печуть дуже смачні круасани. Таких навіть у Європі ми не куштували!

«Під кінець нашого турне по Європі Маруся вже хотіла додому і дуже сумувала за садочком»

— Як почалась для вас повномасштабна війна?

— Зранку після перших вибухів з другом вирішили вивезти з Києва дружин з дітьми, а потім самим повернутися до міста. Та поки ми зібралися і виїхали, вже почалися затори, тож ми стояли на Житомирській трасі у довгій тягучці. Доньку загойдало від довгої дороги, було дуже тривожно. Все ж нам вдалось доїхати до села Чайки в Бучанському районі, де ми опинилися між двома вогнями — з одного боку гупала русня, а поблизу були вильоти нашої артилерії. І ми якраз посередині. Після першої ж ночі зрозуміли, що довго там не зможемо бути. Тому поїхали в бік Бердичева, а далі — в Камʼянець-Подільський.
Андрій активно займається волонтерством і допомагає ЗСУ

— Що з вашими батьками, які живуть у Запоріжжі?

— Вони категорично відмовились кудись перебиратися. Доньки старшої сестри на місяць приїжджали до нас, коли у Запоріжжі зовсім було пекельно, а потім, коли стало тихіше, поїхали назад. А от інші близькі просто не хотіли їхати. Маму навіть в гості на тиждень завітати не можна вмовити. Каже, що поки не знімуть воєнний стан, нікуди не буде їхати.

— Як ви пояснюєте донечці, що відбувається в країні?

— Зараз Марусі п’ять років. Вона каже: «Оцей головний дядько російський до нас прийде, я візьму дерев’яний меч і його „бах“, і все знову буде добре». Звичайно, їй буває страшно, але вона дуже по-дорослому до всього ставиться.
За словами актора, його п’ятирічна донька Маруся дуже по-дорослому сприймає війну

— Не планували відправити сім’ю за кордон?

— Вони були зі мною, коли я їздив по роботі у Європу. Я б не зміг поїхати, знаючи, що моя сімʼя в цей час далеко. Але на довший час залишити Україну мою дружину не вмовити. Пам’ятаю, як під кінець нашого турне — бо ми ж не сиділи в одному місці весь час — Маруся вже хотіла додому і дуже сумувала за садочком.

— Що допомагає відновлюватись у цей складний час?

— Сил додає робота. Коли ти в театрі, постійно чимось зайнятий, щось придумуєш, над чимось працюєш — це відволікає. Хоча зараз це не доречне слово, не на часі. Бо війна, поки не закінчиться нашою перемогою, буде нас турбувати.

Раніше відома телеведуча Оксана Гутцайт розказала, що зараз відчуває до россіян, а також про життя без світла та опалення.

Читайте також: «Не давайте вкрасти у вас свято!»: Лілія Ребрик розказала, як готується до Нового року

219
Читайте нас у Telegram-каналі, Facebook
та Instagram