Наталія Сахнєвич пройшла шлях від танцівниці великої сцени до керівниці освітнього простору. Понад 10 років львів’янка працювала у складі балету «Життя», брала участь у концертних проєктах популярної української співачки Руслани, зокрема у виступі під час «Євробачення-2017» у Києві. Працювала з Львівською національною філармонією імені Мирослава Скорика. Нині проживає у США, де розвиває власну мистецьку студію для дітей та популяризує українську хореографію. В інтерв’ю «ФАКТАМ» вона розповіла про професійні переломи, дисципліну, український фольклор у сучасній хореографії та амбіції вивести український танець на міжнародний рівень.

«Вдень — університет, увечері — репетиції, а вночі — підготовка до занять»

— Наталіє, коли ви зрозуміли, що танець — це не просто захоплення?ВІДЕО ДНЯ

— У мене було два важливих усвідомлення. Перше — як артистки сцени. Я танцювала з дитинства, 10 років у зразковому ансамблі «Галичанки» у Львові. Але професійне розуміння прийшло, коли я потрапила до балету «Життя» й почала виступати з Русланою, — розповідає Наталія Сахнєвич. — Пам’ятаю перший концерт. Я фізично була виснажена, але внутрішньо абсолютно щаслива. Саме тоді зрозуміла: хочу розвиватися саме тут, працювати більше, ставати кращою. Це була моя точка неповернення.

— Ви одразу повірили в себе?

— Ні. Коли я прийшла на кастинг до балету «Життя», мене взяли в основний склад, але всередині було багато сумнівів. Колектив сильний, відбір жорсткий. Я думала: чи зможу витримати темп, чи вивчу весь матеріал. Але саме завдяки регулярній праці ця невпевненість поступово зникла.
» Коли ти танцюєш великі програми по півтори-дві години, змінюєш костюми, працюєш без пауз — ти відкриваєш у собі друге дихання», — розповідає Наталія

— Що дала робота у професійному колективі?

— Передусім дисципліну. У хореографії дуже багато дрібниць: пунктуальність, зовнішній вигляд, фізична форма. Але в балеті «Життя» це було доведено до системи. Коли ти танцюєш великі програми по півтори-дві години, змінюєш костюми, працюєш без пауз — ти відкриваєш у собі друге дихання. Якщо ти дозволяєш собі пропускати без поважної причини, ти просто не зростаєш. Це правило я засвоїла дуже чітко.

— Ви поєднували балет із навчанням?

— Так. Я навчалася на економічному факультеті. Вдень — університет, увечері — репетиції, а вночі — підготовка до занять. Іншого часу не було. Це був складний період, але саме він сформував мою витривалість.

— Яким для вас було «Євробачення» у 2017 році під час виступу з Русланою?

— Найсильніший момент — початок номера. Ми стоїмо спиною до залу, в капюшонах, звучать перші акорди. І ти розумієш, що це прямий ефір, що на тебе дивляться мільйони. Репетиції — це одне, а ефір — зовсім інше відчуття відповідальності. Масштаб вразив ще під час підготовки: кількість технічних служб, точність таймінгу, організація процесу. Ти стаєш частиною великої системи, де немає випадковостей.
Наталія Сахнєвич брала участь у виступі Руслани під час «Євробачення-2017»

— Ви могли продовжувати сценічну кар’єру. Чому обрали роботу з дітьми?

— З часом зрозуміла, що педагогіка дає мені глибше відчуття сенсу. Я пробувала себе в інших сферах — маркетинг, бізнес, SMM. Це був корисний досвід, але внутрішньо я не відчувала того, що відчуваю в роботі з дітьми. Коли дитина приходить маленькою, а за кілька років стає впевненою, дисциплінованою, сміливою — це дуже сильний результат. Ти бачиш не просто номер, а трансформацію особистості.

«Хочу, щоб український танець сприймали як енергійну й конкурентну культуру»

— Як танець впливає на дитину?

— Через рух діти проживають емоції. Часто вони не можуть сформулювати свої переживання словами, але через танець можуть їх виразити. Це допомагає зняти напругу, знайти впевненість, навчитися працювати в команді.
«Танець дає впевненість, вчить працювати в команді», — зізнається Наталія

— Ви часто у своїх дописах згадуйте про поєднання традиції й сучасності. Чому?

— Я виросла на українських мотивах — аркан, гопак, гуцульська ритміка. Це фундамент. Але переконана, що фольклор може звучати сучасно. Є канонічні танці, які потрібно зберігати в чистому вигляді, але є простір для творчості — для нової пластики, нової подачі. Мені хочеться, щоб український танець сприймали не як щось архаїчне, а як сильну, енергійну й конкурентну культуру.

— Як виникла ідея створити студію у США?

— Це сталося досить органічно. Я зустріла колегу, з якою раніше працювала у Львові, і ми вирішили спробувати відкрити заняття для українських дітей у Чикаго. Почали з однієї локації, згодом їх стало кілька. Але найскладніше — управління масштабом: якість навчання, команда, процеси. Це вже не лише творчість, а системна робота.
«Мрію, щоб українські постановки з’являлися в театрах Нью-Йорка, Чикаго, Лондона», — каже хореографиня Наталія Сахнєвич

— Чи бачите ви інтерес до української культури?

— Так. У нас займаються українські діти — частина приїхала з України, частина народилася вже в США. І в усіх я бачу той самий запал. Ми також плануємо відкривати класи для американських дітей, щоб знайомити їх з українською хореографією.

— Якою є ваша головна професійна мрія?

— Щоб українська хореографія була представлена на великих міжнародних сценах — не епізодично, а системно. Щоб українські постановки з’являлися в театрах Нью-Йорка, Чикаго, Лондона. Я переконана, що тренди створюють люди. Якщо ми будемо послідовно працювати — український танець стане помітним не лише в діаспорі, а й у світовому мистецькому просторі.

Раніше популярна танцівниця Ілона Гвоздьова несподівано звернулася до мережі й відверто розповіла про свої «залежності».

Читайте також: Розраховувати тільки на себе: Олена Шоптенко зізналася у своїй проблемі

27
Читайте нас у Facebook