«Телевізора вдома немає, проєкт я не дивився»

— Олексію, ви вперше стали тренером сезону проєкту «Зважені та щасливі». Наскільки несподіваним було запрошення?ВІДЕО ДНЯ

— Насправді, дуже несподівано. Я навіть не дивився в той бік. Ніколи не брав участі в подібних проєктах, і думками був зовсім в іншому. У мене були свої плани на рік чи навіть два. І тут приходить запрошення, яке буквально вривається в мій графік і вносить корективи. Але я подумав: це класна нагода! Новий досвід, великий, глобальний проєкт, робота з людьми. До того ж це дуже доречно зараз, коли я відновлююсь після травм.
«Я дуже люблю перемагати», — каже Олексій Новіков

— Вагалися, ухвалюючи рішення?

— Ні, не вагався. Якщо цікаво — то йдеш. А мені цікаво. Чому я мав би сумніватися?

— Ви були серед глядачів цього шоу?

— Відверто — ні. Я професійний спортсмен, живу у своєму спорті. У мене телевізора вдома немає, тому я його не дивився. Щось десь в YouTube траплялося — якісь фрагменти, цікаві відео. Тобто я, звісно, розумів концепцію, знав, що це таке, але активно не слідкував.

— Василь Вірастюк, який колись теж був тренером проєкту, прокоментував ваше призначення словами: «Ще пошкодуєш». Ви з ним говорили?

— Так, ми спілкувались. Але це була приватна розмова. Думаю, було б некоректно озвучувати її зміст. Але у нього — своя думка, у мене — своя.

— Що вас найбільше зацікавило в цьому проєкті?

— Попрацювати в колективі, перевірити себе як тренера. У мене є свої погляди, які мені здаються досить новими. Можливо, я мало стежив за попередніми сезонами, але мені здається, не весь потенціал проєкту використано. Можна було б глибше працювати з людиною для досягнення результату. Плюс — це медійна робота. Це теж виклик, зовсім інше середовище — і я хочу в ньому проявитися.


Читайте також: «Так гатили з великого калібру, що мене аж підтрушувало»: актор Костянтин Октябрський про ракетний удар по Києву та випробування під час великої війни

«Моя проблема була у тому, що я… занадто легкий»

— Ви казали, що мали проблеми з вагою, але не з тієї сторони, про яку зазвичай думають…

— Моя проблема була у тому, що я… занадто легкий. Для участі у змаганнях мені треба було важити 110 кілограмів, а я був 102 чи 103. Памʼятаю, клав млинці в кишені, пив півтора літра води перед зважуванням, щоб потрапити в категорію. Це такий собі трюк. Але найсмішніше — я все одно виграв, хоча був найлегшим у категорії. Мені завжди було складно набрати вагу. Я багато працюю в залі, тренуюсь з величезними навантаженнями. Ти робиш вправу, поки не вийде. А в стронгу — це не просто «підняв штангу». Це техніка, тоннаж і складність. І коли додаєш усе разом — виходить, що набрати вагу ще складніше.
В стронгу — це не просто “підняв штангу”. Це техніка, тоннаж і складність

— А як із харчуванням? Ділилися, що колись їли по 12 разів на день!

— Було і таке. Це були важкі часи. Я не хочу їх згадувати, бо насправді все непросто. Зараз їм 3−5 разів на день, і мені комфортно. Але планую трохи змінити режим: їсти частіше, більше і корисніше.

— Чи є у вас якісь жорсткі табу на продукти?

— Заборон нема. Є речі, яких я уникаю: цукор, фастфуд, алкоголь, газовані солодкі напої — усе з низькою користю. Я це називаю продуктами з середнім коефіцієнтом корисності.

— Скільки раз на тиждень ви зараз тренуєтесь?

— Чотири-пʼять, але скоро буде пʼять-шість. Виставляю плани, цілі, і працюємо так протягом усього проєкту. Потім — зміна режиму, підготовка до змагань.

«Хотілося забрати паспорт у посольстві й повернутись додому»

— Відомо, що ви зустріли 24 лютого 2022 року за кордоном. Що відчували тоді?

— Перше, що хотілося — забрати паспорт у посольстві й повернутись додому. В країні війна, а я не вдома. Але другого березня у мене були змагання в Америці, я готувався до них довго. Тож залишився в Польщі, волонтерив через соціальну мережу, спав по три години. Це був повний треш.


Читайте також: «Чим жорсткіше до себе ставишся, тим спокійніше жити»: відома театральна художниця Марія Левитська відзначає ювілей

— Чи відчували тоді моменти відчаю?

— І дуже сильні, навіть пробивало на сльози. Я не хочу вдаватися в деталі, але багато людей мені писали. І я розумів, що не зможу усім допомогти. І що, можливо, скоро їх не стане…

— Як ви тримаєтеся на четвертий рік війни? Що допомагає?

— Сім’я і друзі. У нас поповнення в сім’ї — маленький песик. Я дуже емоційно на нього реагую. Завжди думаю, як він там, як проходить адаптація. А взагалі я концентруюсь на собі. На тому, що я реально можу змінити. І це дуже важливо. Ділю великі цілі на маленькі кроки — і йду. Коли досягаєш навіть дрібних результатів, з’являється сенс і мотивація.

— За чим найбільше сумуєте з мирного часу?

— За тим, що не було тривог. За посмішками. Раніше це здавалося буденністю, а тепер — помічаєш такі миті і цінуєш.


Читайте також: «Раніше нічого подібного в житті не робив»: ветеран велоспорту влаштував унікальний марафон для допомоги жителям Херсонщини

— Що сказали б тим, хто вагається, чи варто йти на «Зважених»?

— Якщо вагаєтесь — це не для вас. Справді. На всю країну знайдеться 20 людей, які точно знають, що хочуть змінити своє життя. А якщо шукати мотивацію — то краще дивися проєкт вдома. Це про готовність, а не про вагання.

— З двох тренерів — вас та Марини Боржемської — переможе один. Наскільки для вас важливо бути найкращим?

— Звичайно, я дуже люблю перемагати. Але найголовніше для мене — гарна робота з командою і здоров’я учасників. Комфортна, ефективна робота. Хочу показати, що працювати можна інакше — але результат все одно буде. І так, я дам максимум. Але є фактори, які не залежать від мене.

— І наостанок: про що мрієте після Перемоги України?

— Я не мрію. Я планую, адже мрія — це щось, що не залежить від мене. А я люблю казати про щось конкретне. Хочу зробити подарунки своїм друзям, які воюють. Хочу, щоб вони вижили і повернулися додому. Дуже цього хочу.

Раніше «ФАКТИ» писали про те, що відома співачка зізналася у проблемах і розповіла, що почала все з нуля.

11
Читайте нас у Facebook