Дата створення цього свята 6 червня була вибрана невипадково. Саме цього дня у 1992 році у Брюсселі українську спілку журналістів прийняли до Міжнародної спільноти журналістів. А вже через два роки це свято було встановлене Указом першого Президента України Леонідом Кравчуком.

Враховуючи реалії теперішніх подій, ця професія — одна із найважливіших та найнебезпечніших. Журналісти, ризикуючи своїм життям, щодня збирають під обстрілами інформацію для нашого суспільства, показують правду і так само борються на інформаційному фронті з ворогом.

В Україні журналістика як професія виникла в ХІХ столітті. Наступні 100 років вона намагалася розвиватися, але шансів на те у неї було обмаль — журналістам дозволялося рухатися вузькоколійкою марксизму-ленінізму, агітації-пропаганди, все інше було полем суцільних табу. З початком незалежності відбулось відродження традицій української журналістики, але, знову ж таки, на неї, як і на суспільство, чатували нові небезпеки та нові виклики — самоцензура, важкий спадок посттоталітарного минулого, продажність, сумнозвісні «темники», готовність писати замовні матеріали та багато чого іншого.

Жорстокі реалії сьогодення, а саме війна на сході нашої країни, спонукають декого вдаватися до пропаганди та цензури, що для ЗМІ, які сповідують демократичні, а не тоталітарні цінності, є доволі сумнівним кроком, адже журналістика повинна бути передусім вільною і чесною, а не «правильною».
10 цікавих фактів

1. Слово журналіст походить із французької мови Journal — «газета». Воно виникло як скорочення словосполучення papier journal і означає «щоденний папір (листок)», що своєю чергою походить від латинського «щоденна звістка». Тобто, журналісти — це вісники, які приносять щоденні звістки.
Журналісти — це вісники, які приносять щоденні звістки.

2. Прототипом першої газети вважають стародавні рукописні новини. Ще Юлій Цезар почав публікувати «Діяння сенату», а згодом «Щоденні громадські дощечки», на яких записували хроніку подій. Приблизно з 911 року в Китаї почав виходити «Цзінь бао» («Столичний вісник»).

3. Вважається, що перша газета вийшла друком у 1605 році у французькому Страсбурзі. А от перше успішне щоденне видання з’явилося у Британії — газета TheDaily Courant, яка друкувалася з 1702 по 1735 роки. Першою газетою в Україні, що відповідає сьогоднішнім уявленням, стала львівська Gazette deLeopol («Львівська газета»), яка щотижнево виходила впродовж 1776 року французькою мовою.

4. За даними Національної спілки журналістів України, кожні три дні війна убиває одного медійника. З початку широкомасштабного вторгнення їх загинуло 32.

5. Спілку журналістів України створили 23 квітня 1959 року. Тоді українські ЗМІ були відділенням Спілки журналістів СРСР, а після розпаду Союзу стали називатися Національною.

6. Першу україномовну статтю у підконтрольній росії Україні опублікував Сергій Єфремов у жовтні 1905 року. Вона мала назву «Чи буде суд, чи буде кара».

Перша україномовна стаття у підконтрольній росії Україні мала назву «Чи буде суд, чи буде кара».

7. Українська влада відзначала значущість і внесок ЗМІ в розвиток країни, тому їх називають представниками «четвертої влади».

8. У Всесвітньому Індексі свободи преси міжнародної правозахисної організації «Репортери без кордонів» Україна посідає 97 місце.

9. 22 слова — саме стільки треба було вимовити українцеві в XIX столітті, щоб купити газету під назвою «Загальний щоденник земських законів і уряду для коронної області Галичини і Володимерії з князівством Освецімскім і Заторським і з великим князівством Краківським».

10. Дата заснування Дня журналіста України збігається зі створенням Центральної телерадіостудії МОУ, яка упродовж 30 років висвітлює військове життя.

Вітаємо колег зі святом!

Источник: armyinform.com.ua