Нинішній бум штучного інтелекту тримається на взаємних інвестиціях і залежностях між компаніями: технологічні гіганти інвестують мільярди доларів у стартапи, які потім витрачають ці ж гроші на купівлю хмарних послуг та чіпів у своїх інвесторів.

Проте якщо реальний попит на продукти ШІ не виправдає очікувань – ринок може зіткнутися з каскадним обвалом. Про ситуацію розповідає Bloomberg.

Механіка “замкненого кола”

Суть кругових угод проста: Компанія А (наприклад, Microsoft або Nvidia) вкладає копійку в Компанію Б (OpenAI або Anthropic). Остання, отримавши капітал, зобов’язується орендувати обчислювальні потужності або купувати обладнання саме у Компанії А.

Це створює так званий “маховик”: стартап отримує ресурси для розвитку, а гігант-інвестор гарантує собі великого клієнта та стабільний дохід. За останні кілька років ця модель стала стандартом:

• Microsoft та OpenAI. Початкові інвестиції у понад $13 мільярдів перетворили OpenAI на одного з найбільших клієнтів хмари Azure.
• Amazon, Google та Anthropic. Мільярдні вкладення закріпили використання чіпів та хмарних сервісів інвесторів для навчання нових моделей ШІ.
• Nvidia. Виробник чіпів став центральним гравцем, інвестуючи у стартапи (від xAI Ілона Маска до Mistral), які критично залежать від його графічних процесорів.

Ризики та викривлені стимули

Основна проблема такої моделі виникає тоді, коли прибутки від кінцевих продуктів ШІ не зростають так швидко, як капітальні витрати. У такому разі інвестор програє двічі: вартість його частки в стартапі падає і він втрачає дохід від продажу своїх послуг, бо у стартапа закінчуються гроші на їх оплату.

Крім того, подібні угоди можуть спотворювати ринкові стимули. Стартап може продовжувати купувати дороге обладнання у свого акціонера навіть тоді, коли це не має комерційного сенсу, просто щоб підтримувати стосунки. Це підвищує ризик марнотратства та створення “бульбашки” на ринку, де реальна цінність технології не встигає за її оцінкою.

Що кажуть прихильники підходу

Прихильники такого підходу стверджують, що критика недоречна. Створення сучасного ШІ вимагає колосальних коштів, яких у молодих компаній просто немає.

Унікальність моменту полягає в тому, що на ринку існує дефіцит потужних чіпів, тому стартапи не просто купують товар, а “бронюють” собі доступ до майбутніх технологій через інвестиційні зобов’язання. Керівники галузі називають це “колом доброчесності”, яке дозволяє всім учасникам ринку задовольняти зростаючий попит.

Паралелі з доткомами

Експерти проводять тривожні паралелі з інтернет-бумом кінця 1990-х років. Тоді телекомунікаційні компанії так само активно будували мережі, покладаючись на фінансування від виробників обладнання.

Коли очікуваний попит на передачу даних не справдився – модель розвалилася, що призвело до низки гучних банкрутств.

Сьогодні капітальні витрати на ШІ досягають пікових значень часів оптоволоконного буму. Існує реальний ризик, що центри обробки даних, наповнені наддорогими чіпами, застаріють раніше, ніж встигнуть окупити вкладені в них мільярди.

Висока взаємопов’язаність гравців лише підсилює небезпеку: якщо впаде одна ланка, за нею може посипатися вся мережа.

Источник: kosht.media