Мешканці Дубровника, яким уже виповнилося 40 років, і досі пам’ятають облогу міста в 1991 році та важкі часи відновлення. Дубровнику кортіло приймати туристів, але жодного плану контролювання їхньої кількості місто не мало. Та й нікому на думку не спадало, що це колись перетвориться на проблему.

Уже у 2010-х роках часто можна було побачити новину, що Дубровник захлинається туристами. Тим часом ЮНЕСКО попереджало про неминучу втрату статусу об’єкта Світової спадщини, і за декілька років усі вже й забули про те, що в місті туристів більше, ніж каміння. Чому так сталося?

Королівська гавань чи Дубровник? Як усе починалося

Дубровник завжди був магнітом для кінопродюсерів. Порахуйте: Смарагдове місто, Робін Гуд, Джеймс Бонд, Зоряні війни: Останній джедай. Але жодна стрічка не сприяла зростанню туристичної популярності цього міста так, як це зробила «Гра престолів». Саме в цьому серіалі з рейтингом від IMDB 9,2 бала з 10 можливих, який почали знімати у 2011 році та розтягли на 8 сезонів, Дубровник грає роль вигаданого міста «Королівська гавань».

Саме Дубровник можна побачити в таких сценах, як хода сорому Серсеї, візит Дейнеріс до Кварта та турнір Джоффрі. Чудова середньовічна архітектура цього міста постає в серіалі телеканалу НВО майже без змін. Тому сотні тисяч фанатів щороку приїжджають до «Королівської гавані», аби зробити світлини в улюблених місцях, на кшталт вщент переповненої брами «Піле».

У 2015 році мер Дубровника, Мато Франкович, підкреслив у розмові з кореспондентом «Bloomberg», що саме цьому серіалу місто завдячує половиною 10% щорічного приросту туристів до міста. Ба більше, кількома роками раніше місцевий гід, Іван Юкович, в інтерв’ю виданню «The Telegraph» зазначив, що 8 із 18 екскурсій, які щоденно організовує його компанія цим містом, пов’язані із серіалом «Гра престолів».

Це й не дивно, якщо згадати, що це найпопулярніший серіал останніх 10 років. За даними «Statista» лише на телеканалі НВО «Гру престолів» постійно дивилися 10 млн глядачів, це без урахування мільйонів тих, хто дивився його нелегально онлайн. Лише у 2019 році цей серіал номінувався на 32 нагороди «Еммі».

А, якщо згадати про силу соціальних мереж, не дивно, що фанатам «Гри престолів» важко не відвідати Королівську гавань у відпустках. Туристичні компанії, що організовують круїзи, також не проти задовольняти тисячі своїх клієнтів, пропонуючи їм зупинки в найпопулярніших портах.

У середині 2010 років міськадміністрація Дубровника вже не була впевнена, що зможе впоратися з такою народною любов’ю. Місцеві бігли з міста, а туристи підіймали ціни на місцеву нерухомість. Тим часом ті, хто залишався, виходили на демонстрації проти туристів, які мало не руйнують усю інфраструктуру міста.

ЮНЕСКО й собі звернуло увагу на цю ситуацію і попередило адміністрацію Дубровника про можливість втрати статусу об’єкта Світової спадщини. Якщо місто бажає, аби його брами були постійно відчиненими, щось потрібно було робити.

Туризм у пандемію: Набагато менше, ніж сподівалися

Пандемія дуже сильно позначилася на місцевих мешканцях і тих, хто благав туристів не розвалювати міста та містечка під час літнього напливу. Кількість гостей міста скоротилася з майже 1,5 млн осіб у 2019 році до 220 000 у 2020. Мешканці Дубровника не бажали бачити мільйони туристів на вулицях, але порожніх вулиць вони не хотіли ще більше.

Вони самі наврочили на власне місто, економіка якого надзвичайно сильно залежала від туризму. Через заборони на перельоти та морські круїзи, вулиці та готелі Дубровника спорожніли. Та й місцевим не дуже кортіло виходити з осель.

Саме тому набули популярності дистанційна робота, ігрові консолі та онлайн-казино,  тоді як традиційні заклади в окремих будівлях неохоче зачиняли двері. Місто потроху почало сумувати за літніми днями, коли чи не щохвилини сюди швартувалися круїзні лайнери чи прибували автобуси з туристами, яким так кортіло розтринькати тут свої гроші.

Тепер, коли пандемія вже залишилася в минулому, можна пробачити тих, хто кепкував, що ті, хто жалівся на напливи туристів, нарешті замовкнуть. Авжеж, люди здебільшого сподіваються, що кількість туристів поступово повернеться на рівень до пандемії, але тепер влада Дубровника не бажає відчиняти брами без конкретного плану. Адже безпосередньо перед початком пандемії міськрада розглядала декілька варіантів такого плану.

Постійне контролювання кількості гостей міста

Завдяки зусиллям адміністрації на чолі з мером, Мато Франковичем, та її програмі «Поважай місто», навіть до пандемії Дубровник уже запроваджував деякі заходи контролю кількості відвідувачів. Зокрема, мер координував роботу численних організацій, які оптимізували процеси відвідування міста. Наприклад, круїзним лайнерам та автобусам потрібно було бронювати відповідні місця заздалегідь. За прибуття автобуса без бронювання на нього накладалися штрафи.

Ба більше, у порту дозволялося швартувати не більше як 2 круїзні лайнери одночасно, які могли висаджувати щонайбільше 4 000 гостей, що вдвічі менше, за кількість туристів, рекомендовану ЮНЕСКО. У місті з’явилися камери спостереження за туристами й дорожнім рухом.

Потрібно було щось робити й з відтоком місцевих мешканців. Для цього місцева адміністрація намагалася зробити життя в місті комфортнішим: з’явилася станція для очищення води, перший будинок для літніх людей та вперше за останні 30 років побудували школу.

Оскільки зменшення кількості круїзних лайнерів могло викликати зниження кількості туристів, вартість перебування лайнера в порту знижувалася пропорційно часу швартування, аби туристи могли перебувати в місті довше. У період між сезонними напливами туристів вирішили заохочувати дистанційних працівників, які бажають працювати впродовж подорожей. Оскільки вперше таку програму, DN-I-R, реалізували у 2021 році, її результати ще зарано обговорювати.

Ба більше: Влада Дубровника налагодила систему сповіщення гостей міста про те, скільки круїзних лайнерів мають відвідати місто в конкретний день упродовж року. Та й інформацію про найкращий час для відвідування міста тепер також набагато легше знайти.

То чи затулила пандемія роти тим, хто волав, аби туристи схаменулися і не відвідували Дубровник, як скажені? Зовсім ні. Але, завдяки правильним висновкам із помилок минулого, місто почувається набагато краще й героїчно бореться за виживання, як і впродовж сотні років до того.