Будь-який стрес дорослий переживає нелегко. А про те, що дитина також може відчувати нервові потрясіння, не всі батьки обізнані та й не переймаються через це, вважаючи, що у дітей стресових ситуацій не буває. Втім, лікарі переконують у протилежному.

Стрес – це реакція організму на подразнення, де подразником є ситуація. Дитина вперше прийшла до дитячого садочка, школи, у групі змінилася вихователька, хлопчик у школі почав конфліктувати з однокласником, школяр закохався, а підліток не знає, що робити після закінчення школи. Всі ці ситуації різняться, але кожна з них є стресовою і по-різному впливає на дитину. Щоб упоратися з цим, потрібна допомога батьків, а іноді і спеціалістів.

Наталія Железцова, дитяча психіатриня Центру психічного здоров’я міської дитячої лікарні Львова, розповіла “Вголосу”, як розпізнати ознаки стресу в дітей.

Основні причини стресу 

У невеликій кількості, як каже психіатриня, стрес може бути позитивним (як емоційний струс), але надмірний стрес впливає не тільки на поведінку, а й на здоров’я дитини. Можливі такі захворювання, викликані або посилені стресом, як гіпертонія, серцево-судинні розлади, цукровий діабет, мігрень, головний біль, хвороби органів дихання, виразки.

Основними причинами стресу , за твердженням фахівчині є:

• патологічні спадкові фактори;
•  особливості особистості;
•  вік (юнацький, пізній);
•  особливі періоди життя;
•  тяжкі «удари долі» (смерть чи розлучення);
•  негативні потрясіння;
•  стихійні лиха;
•  нездатність чи втрата довірливих взаємовідносин зі своїм близьким оточенням;
•  низький рівень чи відсутність соціальної підтримки;
•  фізичні та емоційні перенапруження під час навчання;
•  великі зміни в сім’ї (розлучення, переїзд або навіть народження дитини);
•  надмірно щільний графік навчання, заняття спортом, відвідування гуртків
• психологічний тиск на самого себе (людина-«приклад» у всьому і боязнь робити помилки);
• шкільний стрес (страх покарання та отримання незадовільної оцінки, нездатність засвоїти шкільний матеріал, перевтома під час навчальних занять);

У яких ситуаціях може відчувати стрес дитина молодшого шкільного віку?

 Наталія Железцова розповідає, що сам факт вступу у школу – це вже є стрес, особливо, якщо дитина до того не відвідувала дитячий садочок і звикла бути постійно із мамою вдома. Період сепарації (психологічне відділення дитини від батьків – ред) у неї буде ускладнений.

«Тут потрібен довший період адаптації і звичайно цей час буде супроводжуватись страхами, тривогою, плачем. Іноді вчителі, дозволяють, щоб мама була присутня в школі під час уроків. Це допустиме, але лише на короткий час, у іншому випадку присутність тільки ускладнить ситуацію”, – каже психіатриня.

Період адаптації у кожної дитини відбувається по-різному. Комусь достатньо тижня-двох, комусь місяць, а деяким дітям потрібно і пів року.

“Батьки можуть помітити, що дитина є у стані стресу, якщо вона стала замкнута, мало спілкується. А також скаржиться, що в неї болить голова чи животик. Інколи в дитини може бути нудота чи блювота – це типова реакція на стрес. Але також це може бути і дійсно проявом інших захворювань, тому батькам не варто ігнорувати такі скарги. ”

Ознаки стресу в дітей, що проявляються через поведінку:

• дратівливість та примхливість;
• плач і пітливість долонь;
• втечі;
• сплески агресії або бажання захиститися;
• відмова від діяльності, що приносила задоволення;
• постійне занепокоєння;
• скарги на школу більше, ніж зазвичай;
• несподівані переляки;
• занадто велика або занадто низька прихильність до батьків і вчителів;
• повторювані поведінкові розлади, що сфокусовані на тілі (закручування або розтягнення волосся, жування і смоктання, кусання шкіри чи нігтів).

Крім цього, діти можуть висловлювати відчуття стресу, коли кажуть негативні речі про себе, інших або навколишній світ: «я нікому не подобаюся», «немає нічого веселого».

 Проблеми підліткового віку

Початок та тривалість підліткового віку у всіх є різною.  За словами психіатрині, це може бути і 10-11 років, а може – 13-14. У цей період діти є дуже вразливими. У них з’являється своє “Я”, інше бачення світу. Тіло підлітка трансформується, відбуваються гормональні зміни. І не всім молодим особам це подобається. Тут важливо, щоб батьки пояснювали дитині, що такі зміни є тимчасовими і швидко минуть.

“Соціальні мережі та телебачення диктують нам стандарти краси тіла і підлітки намагаються їх наслідувати. Якщо ж дитина бачить, що не “вписується” у рамки стандартів, це індукує у неї тривогу. І тут завдання батьків розповісти підлітку що кожна особистість є індивідуальною і кожен індивідум є важливим у суспільстві. А для успіху у житті, зовнішній вигляд не завждиє визначальним”, – зазначає лікарка.

Психіатриня радить батькам, рідним, вчителям і всім, хто є в близькому оточенні дітей  бути уважними до проявів стресу. Потрібнокомунікувати з дітьми та намагатися визначити джерело нервового потрясіння, щоби допомогти.

«Погана поведінка не завжди пов’язана з надмірним стресом, проте негативні зміни в поведінці майже завжди є ознакою, того, що щось не так», – зауважує Наталія Железцова.

За даними Американської психологічної асоціації, близько 20% дітей кажуть, що вони відчувають сильну тривогу і напруження, але на жаль, тільки 3% батьків можуть оцінити наявність стресу у своєї дитини.

Ознаки стресу підліткового віку:

• Загострені емоції: агресивні реакції, тривожні прояви;
• Посилення страхів, поява випадкових страхів, яких раніше не було;
• Низька самооцінка
• Бунтарська поведінка
• Відмова від їжі, порушення сну;
• Підвищена активність або навпаки замкненість, пасивність (в залежності від типу нервової системи);
• Послаблення імунітету, загострення хронічних хвороб;
• Головні болі та болі в шлунку
• Недовіра до всього світу
• Часта травматизація;

Як дистанційне навчання впливає  на психічне здоров’я дитини?

Згідно з дослідженнямисім’ї, в яких діти пройшли принаймні частину свого шкільного навчання дистанційно (віртуально), повідомляли про гірші результати успішності, пов’язані з психічним та фізичним здоров’ям.

Близько 1300 батьків дітей у віці від 5 до 12 років були обстежені в жовтні та листопаді минулого року. Ті, чиї діти відвідували лише віртуальну школу, повідомили, що їхні діти знизили фізичну активність (63 % проти 30 % для учнів, що відвідують школу), спілкування з друзями (86 % проти 70 %). Крім того, батьки занепокоєні погіршенням психічного чи емоційного здоров’я у дітей на дистанційній формі навчання (25 % проти 16 %).

«Дитина, що сидить в онлайні і дивиться в одну точку в камеру, зафіксована. У неї дуже мало можливостей рухатися, спілкуватися, дихати. Таким чином, вона позбавляється дуже важливих базових речей, які повинні формуватися через діафрагмальне дихання і за допомогою яких формується психіка. Якщо дитина не бігає, не стрибає, не спілкується з іншими дітьми, у неї ці функції порушуються», – говорить лікарка.

Також дитина на дистанційному навчанні позбавлена можливості спілкуватися і перебувати в живому прямому контакті. Онлайн-контакт абсолютно не перекриває наші базові потреби в тому, щоб доторкнутися один до одного, обійнятися, посміхнутися, посміятися, побігти кудись разом. 

Якщо говорити про дітей молодшого шкільного віку, то за словами Наталії Железцової перебування вдома найбільше позначається на самоорганізації дитини. Навчання має відбуватися під наглядом вчителя. Такий контроль є водночас і підтримкою для дитини. Педагог скеровує учня у правильне русло.

Старшокласники  ж дистанційне навчання сприймають, як пролонговані канікули.

“Безумовно, що  навчання онлайн –  є порушенням  соціальної адаптаціі, тому що немає спілкування з соціумом. А дитина цього потребує. Можливо, в плані інтелекту прогалини і будуть якимось чином компенсуватися, але в плані здоров’я ці діти стресують і будуть страждати в майбутньому”, – зазначає психіатриня.

У спокійних батьків – спокійні діти

 Зі слів Наталії Железцової, коли дитина почуватиметься гармонійно вдома, матиме добрі теплі стосунки з рідними, усі стреси проходитимуть непомітно і не матимуть негативних наслідків.

«Дитина – це дзеркало сім’ї. Все що відбувається удома проходить через дитину.  І це в подальшому знайде своє відображення у дорослому житті людини».

Батьки прямопропорційно індукують дитині страх, тривогу.

“ У спокійних батьків – спокійні діти. Наприклад, коли мама переживає за маленьку дитину як їй буде в  садочку чи школі,  діти підсвідомо відчувають оце хвилювання і також тривожаться і перебувають у стані стресу.

У підлітковому віці, найбільш стресовими для дітей є ситуації, коли у сім’і щось не так. Варто пам’ятати, що молоді люди вже мають свій погляд на життя і якщо щось не співпадає з їх уявленнями, діти замикаються в собі, а інколи і втікають з дому», – розповідає лікарка.

Що  робити батькам у тому випадку, якщо дитина відчуває стрес з причини втрати близької людини?

Наталія Жезцова радить пояснити дитині, що безперечно, втрати близьких людей  є найбільш травмуючими подіями, але, в той же час– це природна, нормальна частина життя.

Потрібно спробувати поговорити з дитиною на цю тему, вислухати його переживання і почуття. Також можна обговорити тему того, на що схожі горе, радість, сум, страх. Добре якщо дитина  погодиться намалювати різні почуття. Під час малювання попросіть її подумати, що їй може допомогти пережити втрату.

Коли потрібно звертатися до лікаря?

Як каже психіатриня Налалія Железцова, варто поговорити з сімейним лікарем чи звернутися в Центр психічного здоров’я, який працює у міській дитячій лікарні Львова,  якщо ваша дитина:

• стає замкнутою, пригніченою;
• є проблеми в школі чи спілкування з друзями або родиною;
• є зміни в шкільній успішності;
• зміни в режимі сну або харчування;
• часті скарги на фізичний стан;
• не в змозі контролювати свою поведінку або гнів.

Розпізнайте ознаки невирішеного стресу у вашої дитини.  Не нехтуйте ними. При потребі зверніться за кваліфікованою допомогою до спеціалістів.

Источник: vgolos.ua