Якщо порівняти людей із кішками чи білками, то ми маємо дуже «лисий» вигляд, проте якщо порівняти нас із дельфінами, наприклад, то в порівнянні з цими ссавцями ми швидше схожі на ківі. Однак відомо, що люди втратили більшу частину своєї шерсті, але досі вчені не могли зрозуміти, як і коли це сталося, пише IFL Science.

У новому дослідженні вчені з Університету Карнегі Меллона в Пітсбурзі зосередилися на тому, щоб зрозуміти, коли саме та чому Homo sapiens вирішили позбутися шерсті. Це питання насправді цікавить генетиків не одне десятиліття. Схоже, дослідникам усе ж таки вдалося виявити генетичну основу нашого фізичного облисіння — вчені виявили щось дивне, у нас все ще є повний набір генів, необхідний для того, щоб покритися хутром.

Учені провели перший у своєму роді аналіз, у якому вивчили генетичні коди 62 ссавців. Так учені намагалися виявити сегменти геному, які відіграють ключову роль у формуванні оптимальної пухнастості.

Крім генів, які, як відомо, відповідають за ріст волосся, вчені виявили нові. Крім того, дослідники також знайшли сотні регуляторних елементів, які також пов’язані з волоссям і які, по суті, відповідають за експресію генів.

Учені вважають, що на фенотип ссавця може впливати не послідовність ДНК, а регуляторні елементи, які, по суті, впливають на її експресивність. Дослідники вважають, що це могло б пояснити, чому ми, наприклад, маємо повний набір генів для шерстистості, проте перебуваємо у відносній наготі.

Виявлено, що сукупність генів і регуляторних елементів, які виявили дослідники, кодують абсолютно всі аспекти росту волосся — від форми стрижня до характеру розвитку. У ході аналізу вченим також вдалося ідентифікувати геномні області, які відповідали за швидкий або повільний ріст волосся. Дослідники вважають, що це дозволить пояснити, як та коли в деяких ссавців перестала рости шерсть.

Учені використали обчислювальний підхід і виявили, що в ссавців, які в результаті еволюції стали безволосими, є загальні гени, що раніше відповідали за ріст шерсті. Ці гени накопичували мутації з різною швидкістю в різних видів, проте кінцева мета була ідентичною.

Дослідники вважають, що якби не ці гени, ми з вами цілком могли б ходити у своїх «шубках» і милуватися пухнастими дельфінами. Вчені вважають, що результати їхнього дослідження дозволили не тільки відповісти на одне з найцікавіших наукових питань, а й надалі може дозволити вченим вирішити проблему облисіння, наприклад, змусивши волосся рости в тих чи інших місцях.

Источник: focus.ua