З початком воєнного стану багато жінок відчули бажання народити дитину, але вони бояться народжувати під час війни: не планували дитину найближчим часом або вважали себе чайлдфрі (з англ. “вільні від дітей”).

Упродовж цього часу свідомість людей змінюється так, що тепер ми іноді не можемо знайти пояснення власній поведінці й бажанням.

Чому ми хочемо народжувати дітей під час війни та чи варто зважуватися на це, якщо страшно, розбираємо разом з психологинями Валентиною Жемчужниковою та Юлією Михайловою.

Чому під час війни виникає бажання мати дитину

Валентина Жемчужникова каже, що річ в інстинктах виживання роду та збереження коханої людини.

Під час війни вмикаються інстинкти — виживання, продовження роду. Величезна кількість людей помирає, і, щоб продовжувався рід, треба народжувати дітей.

Крім того, можливо, є страх, що з чоловіком щось трапиться і жінка залишиться сама, не зможе народити, не зустріне такого ж чудового чоловіка, щоб наважитися стати мамою.

— Хтось хоче залишити “частку” чоловіка, якщо раптом той загине на фронті, — каже психологиня.

У таких бажаннях зазвичай мало роздумів, здорового глузду, виваженого підходу.

В альтернативу такому твердженню Юлія Михайлова говорить, що люди відчувають постійний стрес і негативні емоції. Війна асоціюється зі смертю, горем і стражданнями, тому на протидію цьому природно виникає бажання мати дитину, яке асоціюється з цілком протилежним.

Поява дитини — це початок життя, те, що є повною протилежністю війні, і те, що приносить щастя та радість, яких людям так не вистачає під час війни.

Як побороти страх і чи потрібно наважуватися на дитину

Юлія Михайлова говорить, що якщо вже виникло бажання мати дитину, то, безперечно, потрібно народжувати. Вона дає настанову, як оцінити перед цим свої можливості. Аналізувати обов’язково потрібно разом із партнером, власне, як і в мирний час.

Якщо бажання є, але є страх, потрібно по пунктах розписати свої страхи, що саме лякає, а напроти кожного пункту написати, що можна зробити, щоб нівелювати його.

— Причому, оскільки мається на увазі, що у народженні дитини беруть участь двоє, то й обговорювати всі за і проти, всі страхи потрібно обов’язково вдвох, щоб розуміти, що партнер(-ка) готовий(-а) розділити відповідальність за таку важливу подію, а за деякими питаннями взагалі взяти її на себе, — говорить Юлія.

Валентина Жемчужникова вважає, що поспішати не варто, тому що страх у цій ситуації є природним.  Тут, швидше, треба не позбуватися його, а визнати, що саме цей страх зараз оберігає від непродуманого вчинку. 

— Варто поставити собі запитання: “А чи можу я забезпечити дитині зараз одну з базових потреб будь-якої людини — безпеку?” Очевидно, що ні, якщо ми говоримо про тих жінок, які проживають нині в Україні, — додає експертка.

Що робити, якщо бажання та думки про материнство нав’язливі

— Цей аналіз необхідно зробити ще на етапі, коли тільки вперше виникає бажання мати дитину, тоді нічого пригнічувати не потрібно. Так само як і в питанні зі страхами, потрібно по пунктах розписати, чому ти не готова до народження дитини, а потім — що ти можеш зробити, щоб усунути проблему. Тоді ти виважено підійдеш до питання про те, чому хочеш народжувати дитину та чи варто наважуватися, — відповідає Юлія.

За словами психологині Валентини Жемчужникової, бажання не потрібно пригнічувати, його треба зрозуміти та вивчити, про що воно. 

Буває, за бажанням стати мамою стоять причини та проблеми, які не мають жодного стосунку до материнства. І просто народженням дитини цього не вирішити. Тому я за те, щоб досить виважено підходити до цього, особливо коли бажання стати мамою перетворюється на нав’язливий стан.

Що стоїть за бажанням стати мамою саме зараз? Що для мене взагалі материнство? Які переживання і почуття виникають під час війни і як це пов’язано з моїм бажанням? Як по-іншому я можу поводитися з ним?

Це стосується, до речі, не лише воєнного часу, а й мирного теж. Якщо бажання стає нав’язливим, його точно потрібно розбирати.

Источник: vikna.tv