Обличчя людини, яка, як вважають, є найстарішим знайденим представником Homo sapiens, відтворили завдяки новітнім досягненням вчених у галузі реконструкції обличчя. Останки цієї людини знайшли на півночі Ізраїлю у 1932 році.

Череп, який Смітсонівський журнал назвав потенційним кандидатом на найдавніший із коли-небудь знайдених зразків сучасної людини, отримав назву «Схул 5». Як вважають вчені, знахідці 120 тис. років, пише Mirror.

Відкриття стало можливим завдяки ретельному дослідженню черепа з метою судово-медичної реконструкції. Ідейним натхненником цієї роботи є Сісеро Мораіс, досвідчений бразильський графічний експерт. Мораіс стверджує, що отримане обличчя можна охарактеризувати як обличчя «сильного чоловіка, готового до суворих умов виживання».

Мораіс пояснив: «Томографічне зображення черепа сучасної людини систематично коригували, перетворюючи його на скам’янілий архетип, «Схул 5″. Внаслідок цього спотворення еластичні тканини — шкіра, м’язи, жирові відкладення тощо — спричинили імітацію таких спотворень, що дало змогу отримати приблизне обличчя, яке могло б близько відповідати скам’янілій особі».

Кульмінацією цієї наукової роботи стало ретельне об’єктивне відтворення, виконане в монохроматичних тонах і позбавлене будь-яких емоційних конотацій. Проте, включено суб’єктивно виведені атрибути, що охоплюють колір обличчя, відтінок очей та зачіску, які слугують для надання життєвості отриманому обличчю.

Припущення щодо віку «Схула 5» на момент його смерті вказують на те, що тривалість його життя охоплює інтервал від 30 до 40 років.

Спочатку вчені схилялися до того, що «Схул 5» належить до більш раннього підвиду людей, і це припущення підкріплювали міцні характеристики його черепної будови. Однак, у світлі сучасних дискусій, зараз його відносять до ранніх Homo sapiens.

Пан Мораіс поділився своїми міркуваннями: «Роздуми про те, кому слід приписати відмінність «першої» людини, або навіть окреслення «архаїчної людини», породжує напрочуд захопливу дилему. Що є однозначним у контексті «Схул 5″, так це твердження про його приналежність до людського роду, хоча й зі структурними відмінностями, помітними порівняно з сучасними людьми. Я отримую величезне задоволення від того, що здійснив цю спробу наблизитися до його обличчя, одночасно роблячи внесок у структурне розуміння цього процесу, порівняльне зіставлення з іншими представниками роду. Я наважуся стверджувати, що ця спроба додає, щонайменше, невеликий фрагмент до великої мозаїки, що інкапсулює сагу про еволюцію людини».

Источник: focus.ua