Росіяни мали абсолютну перевагу в озброєнні і військовій техніці. Однак наші пілоти «закрили небо» і врятували столицю.

«Агресор добре усвідомлював можливості нашої авіації і намагався ліквідувати її в першу чергу. Це були численні ракетні атаки по авіаційній структурі. Намагання знищити наші літаки в місцях базування. Але нам вдалося майже всю техніку своєчасно вивести з під удару, врятувати людей і відповідно відновити все», – розповідає Бджоляр.

Пілот каже, у перші дні війни аеродром опинився в зоні ураження, саме тому «привидам» довелося виконувати зльоти і посадки, відхід з району аеродрому на гранично малих висотах – приблизно 30 метрів над землею.

«До війни у Василькові жартували: «Ваші пілоти так низько літають, що роздивляються наших жінок у вікнах будинків». Під час бойових дій – було вже не до жартів, але саме та муштра, навченість і набутий досвід допомогли вижити, не дозволити ворогу панувати у повітрі над столицею та зоною нашої відповідальності», – каже військовий.

У пілотів не вистачало часу на відпочинок, спали по 2-3 години на добу, а також не встигали нормально поїсти. За словами військового, бували випадки, коли 2 українських літака стикалися з 6 ворожими, а іноді навіть один вилітав проти 7.

Пілот згадує, як одного дня отримав завдання по знищенню пари російських штурмовиків Су-25, які прямували до центра Києва, ймовірно, щоб атакувати мости на Дніпрі.

«Ми вирушили на завдання з перехопленням. Почався повітряний бій з переміщенням на північ, в бік Вишгороду. Одну «сушку» нам вдалося вразити ракетою. Дещо згодом колеги із ССО підтвердили, що вона впала на півночі Київщині», – згадує пілот.

Згодом бій перемістився на гранично малі висоти і тоді Бджоляру вдалося обхитрувати ворога та взяти його на приціл. Російський пілот почав тікати, але не впорався з керуванням літака, притиснувся до землі і розбився. Таким чином, ворога було знищено без застосування зброї.

«Впевнений українська земля не стала для нього пухом», – говорить українець.

Коли пілот вступає у повітряний бій з ворогом у небі над містом, є ризик того, що літак може впасти у густонаселений район.

«У багатьох із нас рідні і близькі живуть у великих містах, зокрема і у Києві. Ми цю дилему прекрасно розуміємо. Але, коли ти сідаєш в кабіну винищувача, то всі емоції залишаєш за бортом. Методична бойова підготовка перетворює тебе у частину великого авіамеханізму, де все доведено до автоматизму. У бою ухвалюємо лише раціональні рішення», – розповідає пілот.

За його словами, якщо у небі летить ворожий бомбардувальник, а не винищувач, він може завдати більше шкоди цивільним, якщо почне бомбити.

«Вагань не буде. На жаль, війна не можлива без жертв. Але ми здатні змінити реальність і зменшити їх кількість», – говорить Бджоляр.

Пілот каже, що у перші дні війни пілоти взагалі емоцій не відчували.

«Єдина реакція організму, яку помітили у перші дні протистояння (при чому у всіх!), як наші руки тремтять від надлишку адреналіну. Але це все доти, доки не сідали до кабіни винищувача. Бойова робота заспокоювала», – згадує Бджоляр.

Нагадаємо,»привид Києва» – символ українського пілота, захисника, який з’являється там, де на нього не чекають, і знищує ворога у небі над Україною.

За офіційними даними, «привид Києва» – збірний образ пілотів 40-ї бригади тактичної авіації Повітряних Сил, які захищають українське небо. 

Источник: life.pravda.com.ua