Думки американського політолога українського походження Олександра Мотиля, що мир в Україні у будь-якій формі, це вже приниження Росії. Бо Москву неможливо не принизити, зберігаючи мир у Європі. Думки про ціну, яку погодяться платити американці та європейці за перемогу України, та можливість ядерної війни. А також про голод у Африці. Ось дещо з того, що писали про нас у світових ЗМІ.

«Приниження Росії неминуче», The Hill, США

Думки професора політології Університету Рутгерса українського походження Олександра Мотиля

Президент Франції Еммануель Макрон недавно заявив, що «ми не маємо принижувати Росію, щоб у день, коли припиняться бойові дії, ми могли знайти вихід дипломатичними засобами». Наміри, що стоять за його заявою, може й благородні, але ціль недосяжна. Будь-який справжній мир, який виключає майбутні війни і гарантує виживання України як демократичної держави, обов’язково спричинить приниження Росії.

Так буде, навіть якщо Захід і Україна зі шкіри вилізуть, щоб не принизити росіян та їхнього правителя Володимира Путіна. Це тому, що для приниження потрібні двоє.

Багато росіян розглядають свою країну як наддержаву, дану Богом, з месіанською місією в Україні, в Євразії та в світі. Така держава має розширюватися, бо територіальна експансія — передумова її земної місії з просування своєї культури, цінностей і духу серед язичників, які збилися з істинного шляху, прийнявши лібералізм, просуваючи розпусту і припускаючи, що демократія насмілюється вважати себе вищою за диктатуру. Цей світогляд став путінською ідеологією легітимації дій Росії.

Для тих, хто дотримується такого грандіозного самосприйняття, будь-яка поразка, навіть незначна, будь-яка критика, сприймається як смертельна образа, спроба принизити божественну довірену особу Бога. За іронією долі, така надчутливість також свідчить про те, що лежить в основі – невпевненість росіян у величі РФ. Скажіть французам чи американцям, що їхня культура нижча за вашу, і вони визнають вас нерозумним. Скажіть росіянам те ж, і вони будуть ображені, й спробують переконати вас, що ви не маєте рації.

Це означає, що будь-який мир, заснований на територіальній цілісності та суверенітеті України, що передбачає відхід Росії, хоча б із територій, захоплених Москвою після 24 лютого, що спричинить ту чи іншу форму поразки Росії, а, отже, її приниження.

Росія буде принижена, незалежно від того, наскільки переконливо Україна виграє війну. Багато росіян уже почуваються приниженими, а війна далека від завершення. Вони вважають так із поважної причини. Росії не вдалось захопити Київ. Довелося піти з Київської, Чернігівської та Сумської «губерній». Провалилося захоплення Харкова. Влада над Херсонською «губернією» з кожним днем виглядає дедалі слабшою. І майже провалився прорив на Донбасі.

За будь-якими мірками Росія зазнала поразки. Україна перемогла РФ у багатьох сферах. У Москви мало шансів на перемогу. Особливо якщо і коли українці отримають західне важке озброєння, яке дозволить розпочати контрнаступ наприкінці літа.

Враховуючи глибокий сором, який багато росіян вже мають відчувати, враховуючи ступінь їхнього приниження, пропонувати, як це зробив Макрон, що приниження слід уникати, рівносильно твердженню, що годинник слід повернути назад, перед 23 лютого.

Завдання України та Заходу не в тому, щоб уникнути приниження Росії, а в тому, як зменшити ступінь та глибину приниження РФ. Найкраще цього можна досягти, прискоривши поразку росіян.

Чим більше часу знадобиться Москві, щоб змиритися з неминучістю поразки, що більше росіян даремно загине, що більше економічних труднощів зазнають росіяни, то більшим буде їх приниження, коли закінчиться війна, і вони усвідомлять, що всі їхні зусилля, всі жертви, всі страждання були марні. І, як натякає Макрон, глибоке приниження країни – поганий партнер щодо миру.

З іншої сторони, якщо росіяни програють швидко, шок і розчарування будуть великими, але приниження значно меншим. Їхні правителі зможуть покласти провину на підле НАТО або використати потужну російську пропагандистську машину, щоб перетворити поразку на піррову перемогу, за допомогою якої «Свята Русь боролася зі Злом у шляхетній, хоч і нерівній боротьбі». Мир, що тоді отримаємо, буде міцнішим, оскільки гарантує переможне існування України, і позбавить Росію від зайвих принижень.

Єдиний спосіб уникнути будь-якого приниження була б перемога Росії, яка дала б Путіну змогу досягнути всіх стратегічних цілей — повне знищення України та продовження російської експансії на сусідні країни Євразії. Якщо Макрон і його однодумці на Заході визнають цю альтернативу неприйнятною, якщо вони хочуть справжнього миру, то в них немає іншого вибору, окрім як підтримати Україну в військовому відношенні, і прагнути її якнайшвидшої перемоги.

«Війна в Україні все ще видає сюрпризи. Найбільший може бути для Путіна», The New York Times, США

Думка оглядача Томаса Фрідмана

Американці не можуть домовитись практично ні про що. Попри це, стабільна більшість з обох партій висловилася за надання щедрої економічної та військової допомоги Україні у боротьбі проти спроб Путіна стерти країну з лиця землі. Це подвійно дивно, якщо врахувати, що кілька місяців тому більшість американців не могли знайти Україну на карті світу, адже це країна, з якою ми ніколи не мали особливих відносин.

Збереження підтримки цього літа буде подвійно важливим, оскільки війна в Україні переходить у фазу «сумо» — два гігантські борці намагаються викинути один одного з рингу, але жоден не може перемогти.

Сподіваюся, більшість американців терпітимуть, доки Україна не відновить суверенітет військовим шляхом або не укладе гідну мирну угоду.

У міру зростання витрат зростатимуть голоси, що не можемо економічно дозволити собі підтримувати Україну до повної перемоги, тобто вигнання путінської армії з кожного клаптику української землі, або стратегічно здобути повну перемогу, бо, зіткнувшись з повною поразкою, Путін може розв’язати ядерну війну. Це буде викликом для Джо Байдена, особливо коли серед союзників України немає єдиної думки, як виглядає «перемога» – чи це досягнення мети Києва повернути кожен клаптик своєї землі? Чи дати Україні за допомогою НАТО змогу завдати такого удару російській армії, що Путін буде змушений піти на компроміс, який все ще залишить йому частину території? А якщо він вирішить ніколи не йти на компроміс, а захоче, щоб Україна зазнала повільної та болісної смерті?

Проблема для Байдена та наших союзників у тому, що ми не можемо прагнути повної перемоги над путінською Росією, бо це може спровокувати ядерну війну. Але тільки щось схоже на повну перемогу може бути єдиним способом завадити Путіну назавжди знекровити Україну.

Після більш ніж 100 днів боїв ніхто не може сказати вам, чим закінчиться війна. Вона почалася в голові Путіна і, швидше за все, закінчиться, коли він скаже, що хоче, щоб вона закінчилася. Путін відчуває, що командує всім і час на його стороні, бо може перетерпіти більше болю, ніж західні демократії. Але великі війни – дивні речі. Хоч би як починалися, можуть закінчитися абсолютно непередбачувано.

«Маленька проблема» Лаврова означає голод для мільйонів африканців», Die Welt, Німеччина

Глава МЗС РФ Сергій Лавров не упустив нагоди для пропаганди. У середу він вирушив в Туреччину, де вів переговори про зерновий коридор у Чорному морі. ООН хоче створити у Стамбулі оперативний центр, у якому координуватиметься майбутній розподіл зерна з України. Близько 22 млн. тонн пшениці застрягли в українських елеваторах через російську морську блокаду.

За словами Лаврова, винні українські морські міни. І взагалі відсутність експорту українського зерна ніяк не впливає на можливі продовольчі кризи.

«З нашої сторони ніколи не було перешкод для вирішення цієї маленької проблеми», — з ентузіазмом заявив він.

Це жорстока банальна брехня, адже з часткою світового ринку в 10% Україна була одним із найбільших експортерів зерна до початку російського вторгнення.

Росія, найбільший виробник зерна, також значно збільшила експортне мито на пшеницю та обмежила експорт добрив. Обидва товари вільні від західних санкцій, але наслідки війни у сфері логістики роблять свій внесок у вузьких місцях.

Насамперед постраждала Африка, яка отримала понад 40% пшениці з Росії та України. З початку війни ціни там зросли на 45%. Наслідки драматичні. Чад оголосив надзвичайний стан у країні кілька днів тому, бо понад третина населення залежить від продовольчої допомоги.

Війна в Україні виявила крихкість постачання їжі багатьох частин Африки, що посилюють зміни клімату і швидке зростання населення там — 2,5% на рік. Незабаром від голоду можуть постраждати додатково 7-10 млн людей у Західній Африці.

Наслідки також величезні у Східній Африці, яка вже постраждала від посух і локальних воєн. ООН попереджає, що якщо війна в Україні продовжиться, кількість людей, які страждають від голоду у світі, збільшиться на 17%.

Источник: gazeta.ua