Проблема визначення та встановлення центру життєвих інтересів фізичної особи

"Центр життєвих інтересів" (далі — ЦЖІ) як категорія податкового права допомагає визначити резидентський статус фізичної особи для її оподаткування в Україні; дає змогу визначити у відповідних угодах про уникнення подвійного оподаткування право конкретної держави оподатковувати таку фізичну особи.

На жаль, ЦЖІ не має визначення ні в національному чи міжнародному праві, ні в судовій практиці. У коментарі до Модельної Конвенції ОЕСР запропоновано критерії оцінювання ЦЖІ фізичної особи, а саме: її сімейні та соціальні зв"язки, зайнятість, політична, культурна та інша діяльність, місце ведення бізнесу чи місце, з якого особа управляє своєю власністю. Однак ці критерії не враховують усіх життєвих ситуацій, є рекомендаціями, а українські суди застосовують їх досить формально та не завжди послідовно. Тому важливо враховувати практику зарубіжних судів щодо тлумачення і застосовування поняття ЦЖІ. Це дозволить запобігти можливим ризикам, коли податкові та судові органи України — розуміючи ціну питання — будуть застосовувати більш творчі та сучасні підходи до встановлення ЦЖІ фізичної особи.

Чому статус резидента Монако не гарантує оподаткування доходів фізичної особи за нульовою ставкою?

Італійський оперний співак Лучано Паваротті у 1983 році набув статусу резидента Монако, придбавши там житло та зареєструвавшись у відповідному італійському реєстрі як особа, яка проживає закордоном. Так він прагнув оптимізувати оподаткування своїх особистих доходів, сплачуючи податки за нульовою ставкою.

Незважаючи на це, у 1997 році податкові органи м. Модени (Італія) донарахували податок на доходи Паваротті, вважаючи його податковим резидентом Італії. Л.Паваротті не погодився з таким рішенням італійських податкових органів та оскаржив його до суду. На думку позивача, те, що він набув статусу резидента Монако, придбав там квартиру, зареєструвався у відповідному італійському реєстрі як особа-нерезидент та проводив більшість свого вільного часу в Монако, свідчить про відсутність у нього ЦЖІ в Італії.

Суд не погодився з доводами позивача та відмовив у задоволенні позову. Суд дійшов висновку, що оперний співак штучно набув статусу резидента Монако для того, щоб скористатися перевагами податкової системи цієї країни та уникнути оподаткування своїх доходів в Італії. Аналіз особистих, соціальних та економічних інтересів Л.Паваротті чітко вказував на те, що його ЦЖІ залишався в Італії (а не в Монако): його трикімнатна квартира в Монако (площею 100 м2) не могла задовольнити його потреб та потреб його сім"ї, охорони й численної обслуги (на відміну від величезного сімейного маєтку в Італії). Зрештою, майже все належне метру майно (житлова нерухомість, кінна база, корпоративні права), а також його майнові та немайнові інтереси були зосереджені саме в Італії.

Необхідність продемонструвати "істотну втрату зв"язку" з країною попереднього проживання

У 2011 Верховний Суд Сполученого Королівства визнав громадянина Великобританії Роберта Гейнс-Купера, який близько 20 років був резидентом Республіки Сейшельські Острови, податковим резидентом Сполученого Королівства (далі — СК). Верховний Суд вказав, що для того, аби втратити резидентність однієї держави, недостатньо просто набути резидентність в іншій державі — необхідно продемонструвати "істотну втрату зв"язку" з попередньою державою, зміну "центру гравітації" (Regina (Gaines-Cooper) v The Commissioners for HMRC).
Зазначена позиція найвищої судової інстанції стала підставою для того, щоб судові органи СК досить консервативно тлумачили поняття ЦЖІ.

У справі Lynette Dawn Yates v The Commissioners for HMRC Податкова палата Трибуналу першого рівня дійшла висновку, що ЦЖІ громадянки СК пані Йеітс знаходився у СК, незважаючи на те, що позивачка більше трьох років постійно проживала в Іспанії за станом здоров"я, володіла майном, працювала та була податковим резидентом Іспанії. На думку суду, пані Йеітс не втратила істотних зв"язків зі СК. Суд врахував визначальний характер стосунків позивачки з її чоловіком (який продовжував постійно проживати у СК) та майнову залежність від нього, а також зв'язок з родиною в СК, володіння житловою нерухомістю та відкриті банківські рахунки у СК, часті та тривалі телефонні дзвінки до Великобританії.

При встановленні ЦЖІ зміст (глибина) відповідних зв"язків з державою має домінувати над їхньою формою чи кількістю

Цей принцип послідовно застосовує Податковий Суд Канади. У справі Hae S. Yoon v Her Majesty the Queen Суд визнав, що ЦЖІ позивачки — громадянки Канади, яка перебувала в Канаді протягом 135 днів протягом року та спільно з чоловіком (який проживав в Канаді) володіла житловим будинком в Канаді, був у Південній Кореї. Саме там вона працювала за 2-річним контрактом та мала житло, в якому проживала разом зі своїми дітьми. Проте у справі Norman Gaudreau v Her Majesty the Queen цей же суд визнав, що ЦЖІ громадянина Канади, який протягом чотирьох років працював за контрактом та проживав разом зі своєю дружиною в Єгипті, знаходиться в Канаді, а не в Єгипті — позивач не встановив з Єгиптом тісніших економічних відносин, ніж потребувало виконання роботи за контрактом. Суд врахував, зокрема, специфіку роботи позивача, наявність у нього житлового будинку в Канаді, факт проживання повнолітніх дітей позивача в Канаді, відсутність соціальних зв"язків в Єгипті та небажання позивача розривати свої особисті та економічні зв"язки з Канадою.

Зазначені випадки яскраво демонструють, що набуття статусу резидента в іншій державі, проживання та придбання там житла не означають зміну податкової резидентності фізичної особи, яка продовжує зберігати зв"язки з Україною. Враховуючи потенційні ризики донарахування податків в Україні, податкове планування особистих доходів повинно охоплювати й забезпечення того, щоб особа мала чітко виражені особисті та економічні зв"язки лише з однією державою, у якій і знаходитиметься (як де-юре, так і де-факто) "центр гравітації" фізичної особи.