Україна — одна з тих небагатьох країн, де фанати техніки можуть дозволити собі колекціонувати автомобілі, випущені колись у лічених одиницях. Такий раритет нещодавно поповнив експозицію музею «Машини часу», пише Автотема з посиланням на Auto24.

Технічний музей Михайла Прудникова «Машини часу» в Дніпрі просто притягує справжні раритети. Добра слава про дивовижну колекцію давно поширена серед мешканців центральних областей країни, і люди вже не раз здавали вартовим історії справжні артефакти минулої епохи, які потім ставали новою родзинкою експозиції.

Так було і з амфібією «Муравей» — плаваючою машиною штучної роботи. Дніпровським хранителям старовини її віддали спадкоємці талановитого самодіяльного конструктора Григорія Шкарупи з м. Ізюм Харківської області. Григорій Трохимович працював електриком на одному з підприємств міста, але мрія про плаваючу машину, яка могла б возити його не тільки по землі, але і по воді, була у нього ще з часів його воєнної молодості.

Далекого 1943-го, у фронтових умовах Григорій опинився у ситуації, коли автомобіль виявився безсилим перед водною завадою: річка глибока, броду немає, міст підірвали. «Повернуся додому живим — зроблю машину, щоб могла не лише їздити, а і плавати», — пообіцяв собі боєць. Можливо, він бачив у справі і стандартні амфібії, які успішно використовувала і Червона армія, і нацисти — ленд-лізівський Ford GPA і Volkswagen Touг 166.

Так сталося, що машина будувалася була готова аж 1975 року. В імені свого дітища автор проекту зашифрував його суть: маленький невтомний трудар, безвідмовний в будь-яких умовах.

У розпорядженні Григорія Шкарупи була підвіска мотовізочка С3-Д, силові агрегати мотоциклів — київського К-750 й іжевського Іж-56. На них і збудував конструктор шасі своєї саморобки. Але спершу був кузов. Григорій Трохимович не став звертатися до модного тоді серед саморобників склопластику, а використав метал. Причому взяв дюралюміній, який і легкий, і податливий в обробці.

Кузов ізюмської «мурахи» вийшов легким не тільки по масі, але і візуально. Навіть за нинішніми мірками Григорій Трохимович виявився непоганим дизайнером, адже перед ним стояло завдання об’єднати в оформленні автомобіля його сухопутну і водоплавну сутність.

Опозитний двоциліндровий двигун потужністю 26 к. с. розмістили в кормі, це рішення перегукувалося і з вимогами балансування на воді, і з все ще поширеним у ті роки у всьому світі задньомоторним компонуванням. Автомобілю такого класу необхідний хороший запас крутного моменту на колесах, адже він повинен долати не найсприятливіші прибережні ділянки. Тому використані дві коробки передач — послідовно включені рідна КМЗ і окремо — від «іжа».

«Муравей» брав участь у виставці «саморобників» в Харкові, чесно працював транспортним засобом на риболовлі та полювання, причому будь-якої пори року. При власній масі 600 кг чотиримісний автомобіль на суходолі він розвивав 60 км/год., а на воді — 15 км/год.

Проте, як згадують родичі Григорія Трохимовича, вдень він намагався не виїжджати в людні місця: саморобка моментально збирала навколо себе юрби захоплених глядачів.

Що ж, тепер амфібія самодіяльного конструктора працюватиме на публіку на професійному рівні — вона зайняла місце в експозиції технічного музею «Машини часу» Дніпра. До речі, автомобіль добре зберігся, він досі на ходу і цілком може обійтися без реставрації.