Про компроміси Порошенка. Традиційно лукаво і нечесно пролунав заклик президента до компромісу – скасувати депутатську недоторканість не для нинішнього, а для наступного депутатського складу.

Загалом рішення з відкладеним початком застосування приймаються здебільшого, коли мова йде про підвищення видатків на утримання (заробітну плату чи інші видатки/пільги) тих, хто приймає рішення. Щоб такі рішення не викликали етичних проблем.

Якщо ж недоторканість є політичною чи правовою проблемою (у що особисто я не вірю взагалі), то її потрібно скасовувати негайно, без будь-яких відкладень, перенесень і тд. Так само, як слід вчиняти з будь-якою іншою проблемою.

Справжнім компромісом могла би бути пропозиція скасувати депутатську недоторканість у пакеті з законом про імпічмент президенту та низкою рішень щодо розширення парламентського контролю над правоохоронними органами.

Це і компенсувало б страх депутатів, що позбавлення недоторканості буде інструментом політичного тиску на них.

Але кому в цій владі потрібні чесні домовленості? І хто в ній взагалі збирається грати за правилами?

Пропозиція Порошенка є банальним підкупом і політичним торгашеством.