У професійному середовищі святкували. Адже таким чином підвищувалося корпоративне управління в компаніях. Асоціація правників України, Американська торговельна промислова палата, численні провідні міжнародні та українські юридичні фірми, представники бізнесу та інші організації висловили підтримку проекту. Втім довгоочікуваний документ й досі не став законом. Вірогідно, внаслідок палацових інтриг він так і не був покладений на стіл Президента для підпису. Хто і чому змушує гаранта конституції порушувати головний закон країни — питання для роздумів.

Корпоративні договори проти радянської системи

Чому проект закону таки загубився в адміністрації Президента — питання дійсно цікаве, адже його дуже важко назвати лобіським чи політично вмотивованим. Ним запроваджується загальносвітова норма — інститут корпоративного договору, який використовується для впорядкування відносин між акціонерами чи учасниками товариств.

Справа у тому, що чинне законодавство намагається максимально втрутитись в усі сфери діяльності підприємств — як зовнішні, так і внутрішні. На усунення такого надмірного втручання держави в справи, пов’язані з внутрішнім управлінням компаній, і спрямований проект №4470.

Укладення так званих корпоративних договорів, у яких учасники або акціонери прописують правила управління компанією, є нормальною світовою практикою. Такий підхід цілком виправданий, адже розподіл повноважень всередині компанії, правила внутрішнього управління повинні визначатись особами, які цією компанією володіють. Тотальний контроль у вигляді чітко закріплених законодавчих норм, який залишився у спадок від радянської системи, аж ніяк не сприяє розвитку бізнесу.

Всі корпоративні юристи, які обслуговують M&A угоди, чудово розуміють, що українське законодавство не дозволяє належним чином врегулювати відносини між власниками бізнесу, на відміну від того ж англійського права. Саме англійське право дозволяє акціонерам домовитися про те, як вони будуть управляти бізнесом, застосовувати ефективні механізми подолання тупикових ситуацій і запобігати блокуванню діяльності компанії в майбутньому, передбачити випадки обов'язкового викупу або продажу акцій та взагалі дає свободу акціонерам у питаннях врегулювання їхніх внутрішніх відносин.

До речі, саме тому стала поширеною практика структурування угод, що стосуються придбання частки/акцій в українській компанії, з використанням іноземних юрисдикцій, де можна застосовувати диспозитивні інструменти англійського права. Вже звичайною стала практика, коли громадянин України купує частку в статутному капіталі української компанії, але не напряму, а через створені спеціально під угоду кіпрські компанії. І питання не лише в оподаткуванні. На Кіпрі діє англійське право, яке дозволяє укладати корпоративні договори та встановлювати ряд внутрішніх правил ведення бізнесу на розсуд його власників.

Закон №4470 дозволяє нарешті відмовитися від виходу в іноземні юрисдикції та укладати договори між акціонерами/учасниками, застосовуючи право України. Проектом також передбачено і необхідні юридичні механізми, які допоможуть реалізовувати ідею проекту на практиці, зокрема, такі як опціонний договір, можливість видачі безвідкличної довіреності тощо.

Пам’ятаю, як ще років десять тому обговорювала разом з іншими юристами провідних юридичних фірм ідею впровадження корпоративних договорів на рівні українського законодавства. І от, здавалось би, цей день настав. Проект пройшов чисельні обговорення в парламенті, 279 народних депутатів сказали, що корпоративним договорам в Україні бути. Ділові ЗМІ віднесли проект №4470 до одних з найважливіших законів для бізнесу. Встигла порадіти й бізнес спільнота, але далі сталося непередбачуване.

Всупереч Конституції

Відповідно до положень статті 94 Конституції України після того, як законопроект підтримав парламент, голова Верховної Ради України підписує його та невідкладно направляє президентові України. Президент України протягом п'ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду. У разі якщо президент України протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим президентом України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений.

Натомість з моїм законопроектом трапилась якась дійсно загадкова історія.

Рада проголосувала його 23 березня 2017 року. 3 квітня голова Верховної Ради Андрій Парубій направив його на підпис президента.

Втім через 15 днів проект закону так не було підписано, не було й подано до ВРУ ніяких пропозицій.

Більше ніж через пів року — 29 вересня 2017 року я направила перше звернення на ім’я президента щодо непідписання проекту №4470. Не отримавши відповіді, що знову ж таки суперечить закону, 12 грудня я вдруге відправила звернення на ім’я президента з проханням особистого прийому, що передбачений законом України “Про статус народного депутата” для обговорення причин не підписання проекту.

Жодної відповіді на ці два звернення так і не було надано. Працівники адміністрації президента України повідомили, що проекти відповідей на мої звернення відповідними виконавцями підготовлені, але знаходяться на підписі у голови АП Райніна І.Л. Враховуючи, що з моменту подання першого звернення вже минуло чотири місяці, допускаю, що пан Райнін І.Л. або надзвичайно зайнята людина, або навмисно вирішив не відповідати на звернення народного депутата.

Крім депутатських звернень, я подавала й запит до президента України про зволікання з підписанням законопроекту про корпоративні договори. Але враховуючи, необхідність попередньої підтримки в парламенті запитів до президента, на жаль, він так і не набрав необхідної кількості голосів (як й всі запити інших депутатів цього скликання, адресовані президенту).

Але я все ж таки вирішила проявити завзяття та в кінці січня, вже цього року, знову направила запит до голови АП Райніна І.Л. Для направлення такого запиту не потрібні голосування, а от відповідальність за ненадання на нього відповіді законодавством передбачена. В запиті я прошу надати наступну інформацію:

• про причини порушення строків надання відповіді на звернення народного депутата України від 29 вересня 2017 року;

• про причини порушення строків підписання Президентом України проекту №4470;

• про причини порушення строків надання відповіді на звернення народного депутата України від 12 грудня 2017 року та порушення права народного депутата України на особистий прийом.

Підозрюю, що можу не отримати детальної відповіді на нього. Але ж статтю Кримінального кодексу України про перешкоджання депутатській діяльності ніхто не скасовував.

Також хочу публічно звернутися до тих, хто ніяк не може чи не хоче донести президенту на підпис законопроект про корпоративні договори. Друзі, за долею проекту спостерігає весь юридичний ринок, громадськість, бізнес-спільнота, українські та міжнародні організації, тож довго ви кота в мішку не втримаєте.